Новини з тегом «Війна»

Ви, напевне, стикалися з таким переживанням, коли стається щось важке або травматичне. Те, що, здається, важко забути. Але через деякий час пережите починає сприйматися як щось, що трапилося дуже давно. Хоча, насправді, часу пройшло обмаль. Це не провал у пам’яті, ні. Ми пам’ятаємо, те, що відбулося. Але спогади ніби вицвітають і стають ледь помітними.

Реальність нового життя така, що в країні йде війна і що вона торкнулася кожного особисто та глибоко. Люди, які опинилися з нереалізованою базовою потребою у безпеці, поринули у найсильніший стрес і живуть своє життя за умов повної невизначеності.

Як часто ми чуємо наступне «Не треба плакати», «Потрібно бути сильним», «Не розкисай», «Сльозами горю не поможеш» від близьких в щирому пориві підтримати в горі, відчаї, смутку? Чи є такі поради допоміжними чи радше навпаки?

Стосунки на відстані під час війни можуть стати непростим випробуванням на шляху у пари, оскільки у стресі нам досить важко керувати своїми почуттями. У мирний час наш партнер, зазвичай, поряд і допомагає справлятися з емоціями. Але у воєнний період обидва партнери знаходяться у сильних переживаннях небезпеки, підкріплених фізичною дистанцією. Тому підтримувати один одного стає важче, питання стосунків відходить на другий план щодо питання виживання та безпеки. Може створюватися враження, що в кожного тепер своє життя, турбувати самотність та страх, що партнер звикне жити без нас.

Зараз триває третій місяць війни і ми з вами поступово переходимо зі стану гострого стресу у хронічний. Зазвичай, у гострій фазі, коли наш мозок знаходиться у гіперактивації для того, щоб забезпечити виживання організму, ми не звертаємо уваги на симптоми стресу: дратівливість, м`язове напруження, погіршення пам`яті, уваги, апатія або надмірна збудженість, тривожність, погіршення сну. Але на етапі переходу на хронічну фазу ми починаємо добре відчувати їх негативний вплив.