У кризові періоди психіка скидається до базових налаштувань (переконань, звичок). Війна — найсильніша криза, сукупність потрясінь, шоків, травм через вторгнення, втрати, розлуку та ін. Це загострює всі схильності, які раніше могли бути непомітними.
Більшість базових налаштувань формується із початком життя, з першими враженнями. У дитинстві, мамині груди виявляються як чарівне джерело вирішення будь-яких проблем. Будь-яке коливання простору викликає хвилювання у немовляти, по ланцюгу викликає у мами реакцію, прикласти до грудей. Ласка, і тепло з тяжкістю в животі, неодмінно полегшують переживання. Надлишок материнської турботи, відкидається назовні. Набравшись сили, організм точніше розрізняє відчуття і переживання і знаходить точні варіанти реагування під кожну конкретну ситуацію, постійно прокачуючи компетентність.
У разі недостатньої уваги до процесу вигодовування виникає потреба або навіть залежність від зовнішньої підтримки.
Через труднощі розпізнавання емоцій і почуттів, наприклад, відчуття слабкості та вразливості, може компенсуватися поїданням, що створює відчуття вагомості, захищеності, а нав’язлива критика, знецінення може провокувати відторгнення, що виражається у неможливості їсти.
Кожен їсть чи голодує про своє, унікально для кожного випадку. Необхідно з’ясовувати конкретну причину, щоб знайти рішення та задоволення. Розвиток здатності розрізняти емоції та відчуття, усуває потребу у звичці, що тільки викликає відчуття поліпшення.
Помилково очікується, що схуднення спричинить любов оточуючих або власну любов до себе. Швидше навпаки, любов до себе призводить до розвитку здоров’я та виявляється у фізичній формі якнайкраще. Люди, що добре ставляться до себе, саме через це виглядають надзвичайно.
Індивідуальна культура харчування формується з урахуванням тонких особливостей особистості. Війна з різних причин може порушити напрацьований режим. Повернення до звичних кулінарних уподобань може допомогти впоратися з наслідками травм.
