Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це реальна, невигадана проблема, яка може суттєво інвалідизувати людину.
Може розвинутися як наслідок проживання травми.
Травма — це події, які характеризуються небезпекою для життя, серйозного ураження тіла чи сексуального скривдження. Ви може бути жертвою події, свідком, чи ж довідатися про травматичну подію, що сталася з рідними (смерть чи загроза життю).
Прояви ПТСР:
-
Повторювані спогади про пережиту травматичну подію, ці спогади зринають всупереч волі людини
-
Флешбеки (небажані спогади, настільки сильні, що особа почувається так, ніби травматична подія відбувається знову)
-
Нічні жахи чи погані сни
-
Сильні емоційні реакції на нагадування про травматичну подію
-
Сильні фізичні реакції (швидке серцебиття, холодний піт, тремтіння)
-
Уникання нагадувань про травматичну подію, віддаленість від інших людей
-
Нездатність розслабитися: труднощі у засинанні та підтримуванні сну, дратівливість чи спалахи гніву, складність концентрації, постійний стан готовності до небезпеки
-
Негативні емоційні та когнітивні зміни: амнезія, емоційне оніміння, негативні переконання про себе або інших людей, стійки емоційні стани (сором, відчуття провини, злість тощо)
-
Гіпертривожність/гіперреактивність
Ці симптоми повинні виникати або погіршуватись в результаті травми та мають тривати принаймні місяць.
Симптоми повинні спричиняти значимий дистрес або погіршення функціонування в соціальній, професійній або іншій сфері життя, що не можна пояснити будь-яким іншим станом.
Реакція людей на травму є дуже різною і наслідки на психічне здоров’я можуть бути теж дуже різні від відсутності негативних наслідків до дуже виражених наслідків. За статистикою, з тих, що пережив травму 20 % людей будуть мати ПТСР, (8 % чоловіків і 20 % жінок), з дітей, що пережили травму — 30 %.
Існує нормальний процес опрацювання, «перетравлення» травматичної пам’яті — свого роду «імунна система» психіки — система опрацювання травматичних подій
Ризик розвитку ПТСР залежить від наступних факторів:
- Характеристика травми:
чим більша загроза життю, фізична близькість, непередбачуваність і не контрольованість травматичного чинника, тим більший ризик. Роль відіграє також і фактор жорстокості — травми заподіяні людині людиною частіше призводять до ПТСР, ніж стихійні лиха та техногенні катастрофи. Сексуальне насильство у більшому відсотку потерпілих призводить до ПТСР, ніж насильство фізичне. Збільшує ризик розвитку ПТСР також безпосередня вина жертви у нещасному випадку, гибелі близьких людей, а також присутність фактору зради. - Характеристики потерпілої особи:
особливості суб’єктивного сприйняття травми, наявність інших психічних захворювань до моменту травми, особистісна незрілість зі схильністю до самозвинувачень, негативним самосприйняттям, перенесені травми в дитинстві, генетика, темперамент. - Характеристики соціального оточення потерпілої особи:
брак соціальної підтримки, самотність, нездорові реакції з боку рідних (відкинення, звинувачення, замовчування факту травми, стигматизація та ін.).
В історії України було багато травм. Ми маємо досвід зцілення. Ми справимося. Ми будемо жити.
