Автор: Денис Станжур

Більшість звичайних людей, вирішивши звернутися до фахівця, чекають, коли він почне їм щось розповідати. Очікують поради або коли він, нарешті, скаже, що вони роблять не так, навчить що потрібно робити і яким чином. Намагатиметься втішати, хвалити, мотивувати і ін. Щедрий на слова і заохочення психолог, сприймається як хороший, доброзичливий, що знає, і т. д.

Термін «співзалежність» трактується різними авторами по-різному і розглядається через специфіку психологічного і поведінкового станів, вивчений набір поведінкових форм, порушення адаптації, хворобу, різні порушення особистості і т. д. На мій погляд, найбільш підходящим визначенням поняття співзалежність можна вважати наступне:

Чим доступніше явище, тим легше впасти в залежність. Але звичайна присутність гри в житті не гарантує, що людина стане залежним ігроманом.

У житті людини може порушитися звична стабільність і з’являється необхідність приймати рішення самостійно. У такі моменти може виникнути сильна тривога і навіть страх. Буває так, що ці почуття переживаються настільки важко, що вмикаються захисні механізми. Один з найпростіших захистів — прагнення уникнути і піти від травмуючої ситуації. Така форма поведінки може бути частою, а іноді і постійною. У складних і важких обставинах хочеться зробити: переїзд, еміграцію або, як прояв цієї ж стратегії, можливо розглядати бажання відсидітися, перечекати, не вступати в конфлікти. При цьому можна помітити схильність до «втечі» в хворобу, роботу, в самотність, а іноді це азартні ігри, екстрим, секс, фітнес, їжа або дієта, шопінг, інтернет і т. д.