Як багато важить ваше «не хочу»?
Якщо на одну чашу терезів покласти гирьку з написом «не хочу», а на іншу гирьку з написом «треба» — що переважить?
Як часто ви робите те, чого не бажаєте? Як багато вам доводиться заради цього терпіти?
Це дуже різні історії та контексти, в яких проявляється наше «не хочу»:
Йти на зустріч із заздалегідь нецікавою людиною, носити незручний одяг, будучи дитиною, дозволяти себе тиснути родичам, навіть якщо ви не переносите дотиків (ну, давай, це ж твій дідусь, не вигадуй). Їсти несмачну їжу (щоб не образити того, хто цією їжею почастував). Терпіти неприємні жарти в свою адресу (це ж просто жарт).
Цей список можна продовжувати нескінченно.
І якщо у вашому житті такі ситуації часто трапляються, то вони можуть сприйматися як належне. Якби хтось прийшов до вас і сказав: «Ти можеш не робити цього, якщо не хочеш» — це викликало б як мінімум сильне здивування. «А що, так можна було?»
Так трапляється, коли в сім’ї не було прийнято враховувати почуття та бажання дитини. Коли на сніданок те, що приготувала мати, а не те, чого хочеться. Коли немає можливості вибрати одяг (і відмовитися одягати те, що не подобається). Коли список запрошених на день народження складається не вами. Коли в принципі не прийнято запитувати, чого ви хочете. Коли для того, щоб відмовитися, потрібно надати близьким дуже вагомі обґрунтування (які потім ретельно оспорюватимуться, тому краще не сперечатися і зробити так, як від вас вимагають, через «не хочу»).
Адже вам знайоме це, правда?
А тепер у мене для вас є трохи добрих новин.
Знаєте, чим доросла людина відрізняється від дитини? Тим, що дорослий може створювати собі правила сам.
І якщо те, що написано вище, хоч трохи перегукується з вашим досвідом, спробуйте помічати своє «не хочу» і не ігнорувати його, як ви це звикли робити, а поставитися до нього як найсерйознішого аргументу. Можливо, це допоможе вам прийняти інші рішення і отримати інший досвід.
