Образа — це вибір. Це коли я-доросла людина, обираю не проясняти на місці те, що мене зачіпає, а згортаю біль і злість усередину себе. Це дитячий стан неможливості та страху. Страху бути неприйнятим, знехтуваним, поганим, неправильним, незручним.
А ще, образа має багато бонусів. Теж винесених з дитинства.
«Ось зараз я ображусь і піду, замовчу, а ти, мама сама зараз стукайся і повертайся мене». Умовна «Мама» може мати тисячі інших осіб, головне-зберігати спосіб, який заспокоює, навіть якщо кривдник перед цим завдав фізичної шкоди.
У образи може бути безліч вторинної вигоди. Спробуйте згадати ситуацію, коли ви ображалися і чесно дайте відповідь на запитання:
«Що я отримую, коли ображаюся?»
Потрапляти на вудочку звичних реакцій — це нормально. Всі ми знаємо, як у якийсь момент випадаємо із звичної реальності і відчуваємо шок на тілесному рівні, як «душ з холодною водою», «кинуло в жар», «закипання», «забув як дихати» і т. д. Але ми вже виросли, самі керуємо своїм життям і можемо приймати вже інші рішення. Навіть можемо нагадати собі свій вік та спробувати зробити щось по-іншому.
Доросла людина може сказати:
«Твої слова були для мене болючими…»
Ця фраза часто розгортає нас один одному, і тоді є місце для діалогу та справжньої зустрічі.
