067 508-88-22 067 508-88-22
044 358-88-90
з 11:00 до 21:00 в будні дні Зворотний дзвінок
для управління записом і фінансами

Психогенне безпліддя

Автор: Олена Ткаченко 17 вересня 2018 року
Час читання: 5–10 хв
Рейтинг:

Чи існує феномен психологічного безпліддя насправді? Чи є науково обґрунтовані факти, які доводять, що психологічний стан жінки впливає на настання вагітності?

Вчені говорять, що психологічне безпліддя дійсно існує. Його ще називають психосоматичним або психогенним. Психогенне безпліддя обумовлено збоями в роботі нервової системи, які є наслідком різних стресів. Оскільки нервова система відіграє величезну роль в регуляції всіх процесів, що відбуваються в організмі, здатність жінки до зачаття пов’язана не тільки зі станом її репродуктивної системи, але і її психіки. Перебування в постійній напрузі дійсно знижує ймовірність настання вагітності. Фактори, що зумовлюють таку напругу, можуть бути дуже різними.

Сьогодні багато жінок, що піклуються про те, щоб зробити кар’єру, відкладають вагітність і народження дітей «на потім», впевнені в своїй здатності до репродукції. Зіткнувшись з хворобливою реальністю (якщо зачаття так і не відбувається), вони відчувають себе потерпілими лихо, особливо якщо на очах йде фізіологічний час, коли вагітність ще можлива. Відсутність контролю за репродуктивною здатністю власного тіла — жахлива особиста криза, вбивчий удар по самооцінці, по гордості образу свого дорослого тіла і по сексуальним стосункам, оскільки вони починають здаватися механічними, особливо якщо техніка зачаття накладає обмеження на їхню спонтанність. Справа навіть не стільки в техніці, скільки в тому, що її рекомендують лікарі-фахівці, дозволяючи або забороняючи статевий акт.

Відомий вчений Ф. Александер, кажучи про психогенне безпліддя, підкреслює вирішальне значення внутрішнього конфлікту (інтереси і бажання, що суперечать одне одному) і пов’язаного з ним тривожності. Більш того, на його думку, саме безпліддя рятує цих жінок від усвідомлення своїх конфліктів, пов’язаних з дітонародженням. Іншими словами, жінка може і не усвідомлювати того, що вона або боїться, або не хоче і зовсім народити дитину. На підтвердження цього, при ретроспективному дослідженні 2 000 пар, які бажають мати дітей, М. Шаубер виявив, що свідомо демонстроване бажання мати дітей не було переконливо обґрунтованим і представляло собою скоріше симптом, в якому проявлялася розрядка конфлікту. Тобто свідомо жінка ніби хоче дитину, а несвідомо ні.

Багато зарубіжних дослідників схильні пояснювати походження безплідності, особливо психосоматичної, з точки зору психоаналізу. Деякі з них намагаються знайти причину безпліддя ще в ранньому дитинстві. В ході розвитку жінки різні прямі або непрямі впливи здатні вибудувати в структурі особистості небажані схеми, які пізніше можуть стати причиною «гальмування жіночої ролі». При цьому спотворені уявлення про вагітність і материнство, сформовані в результаті виховання призводять до того, що ці жінки відчувають сильний страх перед вагітністю, і безпліддя виникає у них як психологічний захист. У цих жінок можливе виявлення конфлікту між свідомим бажанням завагітніти і неусвідомленим відмовою від вагітності і материнства.

Відходячи від теоретичних аспектів, необхідно сказати, що усвідомлення власної бездітності само по собі є потужним стресом, що отруює радість життя і збільшує проблему. Тому якщо невдачі тривають рік за роком, а стрес все посилює проблему, необхідно звернутися до фахівця, який допоможе її вирішити.

На фізіологічному рівні тривалий стрес накладає відбиток на діяльність всіх органів і систем, зокрема і тих, що відповідають за продовження роду.

У переважної більшості жінок з безпліддям виявляються різні порушення психоемоційної сфери: відчуття неповноцінності, самотності, нервові зриви в період чергової менструації та ін. Комплекс цих симптомів об’єднують в «синдром очікування вагітності».

Таким чином, психогенне безпліддя — це розлад, який має психологічні причини. Фахівці-психологи виділяють психогенне безпліддя, а лікарі його називають функціональним безпліддям. Близько 30–40 % всіх безплідних пар не можуть зачати дитину виключно з психологічних причин (в медицині такий вид безпліддя називається ідіопатичним, тобто непояснюваним). І відповідно, в протокол лікування психосоматичних хвороб, крім медикаментозної терапії та допоміжної репродуктивної технології, повинна бути включена і психотерапія, яка спрямована на вирішення внутрішніх конфліктів, що заважають зачаттю дитини. Тільки таким чином можна впливати на справжні причини захворювання.

Крім самого усвідомлення, що пара безплідна, додається ще велика кількість стресогенних ситуацій, наприклад процедура екстракорпорального запліднення (далі — ЕКЗ). До самої процедури пари і жінки, зазвичай, підходять вже будучи далеко не в спокійному стані. Протягом всього протоколу очікування медичних втручань постійно змінюється хвилюванням за їх результати. Нерідко до цих почуттів додається страх: що робити, якщо раптом невдача? Лікар радить «відключити голову», але часто це просто неможливо зробити. І думки про зачаття дитини стають просто нав’язливими. Виходить замкнуте коло.

У західних країнах, де, як відомо, ЕКЗ з’явилося набагато раніше, ніж в Україні, і де цінність психологічної допомоги в цілому не піддається такому сумніву, як у нас, розроблена ціла система підтримки пацієнтів, що проходять процедуру штучного запліднення. Наприклад, у Великій Британії сімейним парам пропонується відвідувати infertility counsellor (консультанта по безпліддю, який має психологічну освіту) протягом усього циклу ЕКЗ.

Чим конкретно може допомогти психолог парам або жінкам, які не можуть завагітніти або проходять процедуру ЕКЗ? Тут велике значення має досвід лікування і ставлення (головним чином жінки) до проблеми безпліддя. Ці два фактори визначають зміст роботи з психологом в кожному окремому випадку, але можна виділити і загальне коло питань, в яких допоможе розібратися фахівець:

  • Негативні емоційні переживання, пов’язані з ЕКЗ. Основні емоції, що супроводжують безпліддя, це тривога, страх і агресія (спрямована як на себе, так і на тих, що оточують). Нерідко їх супроводжують вина і образа, розгубленість і розчарування, горе і ізоляція, переплетені в один клубок переживань.

  • Психолог допоможе послабити напругу, що так заважає процесу зачаття. Тут допоможуть як спеціальні техніки, так і ефект «зливання» емоцій, коли сам факт розмови в приймаючій обстановці буває корисним для тимчасового вирішення питання, адже нерідко парі (або окремо жінці) не вистачає можливості просто поділитися своїми переживаннями в підтримуючій атмосфері. Однак для досягнення більш стійкого результату і приведення емоційного стану в відносну норму потрібна регулярна робота. У такій роботі ви зможете більш глибоко дослідити свої почуття і прийняти їх, що зробить благотворний психологічний вплив.

  • Коригування життєвих стратегій у зв’язку з тим чи іншим результатом зачаття або ЕКЗ. Як невдалий, так і вдалий результат змінює реальність подружньої пари. У першому випадку доведеться відповісти собі на питання: «що далі?», Побудувати відповідні плани. У другому — можливо, перебудувати весь уклад життя сім’ї.

  • Крім того, жінка, яка так прагнула до бажаної вагітності, отримавши її, часто залишається в розгубленості, тому що заповітна мета досягнута, але з’являється нова — зберегти вагітність і підготуватися до народження дитини — і майбутній мамі необхідно зуміти перенаправити свої сили в цю сторону.

Припускаючи, що головною проблемою, що перешкоджає можливості стати батьками, неодмінно є якесь захворювання, лікарі і пацієнти нерідко виявляються праві. Разом з тим не слід забувати, наскільки важливе значення для настання вагітності має психологічний стан людини. Він є особливо актуальним у жінок. І якщо фізіологічні причини безпліддя з розвитком медицини діагностуються простіше, то психологічні — часто приховані від фахівців, а часом і від самих жінок. Таким чином, можна сказати, що суперечка між лікарями та психологами щодо існування психогенного безпліддя залишається відкритою.

Причини для звернення за психологічною допомогою можуть виникнути на будь-якому етапі, пізно не буває ніколи, рано — теж.

Зі свого досвіду хочу сказати, що шлях до кабінету психолога — це потреба, яка часто навіть не усвідомлюється. І якщо ви відчуваєте, що особисто вам це треба — не соромтеся звертатися до психолога, долайте стереотипи.

Ваша оцінка:

Дивіться також