Слово «НІ» насправді не менш важливе, ніж слово «ТАК».
Вперше маленька людина починає активно використовувати його з 2-х років.
«Не хочу! Не буду!», — раз у раз протестує малюк.
Чому іноді так складно не лише відмовити людині, а й приймати відмови інших?
Дуже важливо те, наскільки ми мали право і досвід у цьому віці бути почутим. Чи мали ми право не їсти кашу, не доїдати ненависнй суп, не грати з тим, хто нам не подобається?
Якщо батьки, поважали право дитини не погоджуватися, то така людина в дорослому житті може сказати «ні» поганій компанії, сумнівним розважанням, та й просто має навичку ВИБИРАТИ робити чи не робити те, що суперечить її поглядам, бажанням та цінностям.
Якщо ж наше «ні» у дитинстві, не мало право на існування. Якщо батьки лаяли, карали або ображалися на відмову, тоді в дорослому житті ми відчуваємо провину або страх, відмовляючи іншим.
Тоді відмова зробити що-небудь, це не просто відмова діяти. Це переживання страху бути відкинутим (тим, кого не люблять, з ким не хочуть дружити).
Ти відмовив = ТИ ПОГАНИЙ.
Те саме часто така людина відчуває в інший бік, коли йому відмовляють. Тому й воліє не просити допомоги, а максимально справлятися самому.
Наскільки легко Вам відмовляти та приймати відмови інших?
Пропонуємо маленький, але дуже цікавий експеримент. Чи готові?
Протягом 30 днів, відмовляйте щоразу, коли дуже не хочеться чи не приємно щось робити. Спостерігайте, як зміниться Ваше життя. Якщо дуже страшно, почніть із найпростіших відмов. Подумайте, кому відмовити Вам буде найбезпечніше. Чекаємо на ваші відгуки та спостереження.
