Підтримка для батьків. Як вибудовувати комунікацію з дітьми в тих умовах, в яких ми знаходимось
В комункації з дітьми в умовах війні з’являються нові параметри, які слід враховувати. Це безпека, емоційний стан дітей, організація життя, стан батьків, плани на майбутнє.
Безпека
В критичних, надзвичайних ситуаціях ми падаємо в піраміді наших потреб до базового рівня, рівня фізіологічних потреб та гарантування безпеки. Для тих, хто залишився в Україні, на даний момент ми можемо говорити про умовну безпеку. Для тих, хто виїхав, ми говоримо про безпеку в чужих умовах. Для дітей і для себе слід постаратися створити в умовах зовнішньої нестабільної ситуації максимально безпечні умови. Якщо дорослі орієнтуються на реальність, то для дітей додатковим гарантом безпеки є самі дорослі. Тож, якщо ваші діти мають додатковий впевнений купол безпеки від батьків: знають, що батьки поруч, що старатимуться їх максимально захистити, що роблять все можливе, діти краще переживають ситуацію і можуть з нею впоратись.
Емоційний стан
Залежно від індивідуальних особливостей дитини, її віку та наявності травматичних подій діти можуть відреаговувати ситуацію в країні різними фізіологічними, поведінковими та емоційними реакціями. Важливо звернути увагу на зміни в поведінці (якщо дитина була активна, а стала тиха, або навпаки), на регрес (дитина робить те, що притаманно молодшому віку), нестриманість в емоціях. Найбільш поширені симптоми:
Діти 0–3 років. Капризування, плач, відмова від їди, або надмірне бажання їсти, постійне тримання мами в полі зору.
Діти 3–6 років. Вередування, страхи, порушення сну, енурез, енкопрез, відмова гратися, жорстокість в іграх.
Діти 6–9 років. Агресія, неслухняність, малюкові ігри, плаксивість, страхи.
Діти 9–12 років. Безсилля, жорстокість, байдужість, неуважність, незосередженість.
Діти 12–14 років. Пихатість, злість, агресія, байдужість.
Діти старші 14 років. Перепади настрою, конфліктність, інфантильність, неспроможність, різкість.
Важливо розуміти, побачити симптоми, вміти на них реагувати так, щоб допомогти дитині і батькам.
І пам’ятати, що всі емоції зараз мають місце. Це нормально в аномальній ситуації.
Організація життя дитини і батьків у невизначених умовах
Важливим фактором спокою та відчуття безпеки також є організація дня дитини та дорослого. Щоденний розпорядок дня, щоденні ритуали, побутові справи повертають відчуття контролю батькам і дітям. Дітям можна давати завдання, які їм посильні і які повернуть почуття відповідальності і включеності в сьогодення.
Основною запорукою гарного стану дитини є нормалізований стан батьків
Слід зрозуміти: які є зараз переживання, що є нормою, як проявляти свої емоції, як говорити про них, та в цілому як говорити про війну з дітьми. Говорити потрібно правду, словами згідно віку дитини.
Переживання щодо майбутнього батьків та дітей
Яка би не була ситуація, ми завжди можемо збудувати плани. Можливо на день, можливо на тиждень, можливо на тривалий час. Ті плани, які в наших силах. Це також повертає відчуття відповідальності за своє життя та певної визначеності.
