067 508-88-22 067 508-88-22
044 358-88-90
з 11:00 до 21:00 в будні дні Зворотний дзвінок
для управління записом і фінансами

Людина до всього пристосовується. Пандемія і карантин — не виняток

Автор: Тетяна Бояринцева 13 квітня 2021 року
Час читання: 5–10 хв
Рейтинг:

Тетяна Бояринцева розповіла, чому не варто боротися з чужим невіглаством, доводячи необхідність носіння маски, як можна «врятувати світ», рятуючи себе і що допомагає впоратися з почуттям безсилля і тривоги під час карантину і постійної невизначеності.

За цей рік чула багато історій, як люди скандалять з оточуючими, закликаючи тих носити захисні маски, зберігати дистанцію і т. д. Але ті ж маски і сьогодні багато не носять. Чи потрібно намагатися когось переконувати?

Я проти того, щоб когось чомусь вчити. Потрібно займатися собою, і тоді ваше поле почне змінюватися. Мене щиро дивують слова деяких клієнтів: «Всі навколо злі і агресивні…». Де ці злі і агресивні люди? Я таких в своєму оточенні не знаю.

Якщо навколо вас всі злі і агресивні, що відбувається з вами? Де ваша злість і агресія?

А чому ви проти зауважень про ту ж відсутнмаски?

Безглузда витрата енергії. Я можу говорити тільки про те, що знаю, про свій досвід. Якщо інша людина зацікавиться, щедро поділюся. Але точно не хочу витрачати свою енергію, щоб виправити чуже невігластво.

На тлі пандемії і тривалого карантину, більшість наших читачів напевно відчувають втому. Чи може ця втома бути сигналом чогось більшого в контексті психічного здоров’я?

Для початку, кожному важливо навчитися розрізняти свою втому. Є нормальна фізична втома, яка виникає після роботи або спортзалу. Але буває, людина нічого не робила, а відчуває таку сильну втому, немов сили її покинули. При такій втомі в першу чергу я аналізую, де блокую енергію. Що намагаюся стримувати?

Часто за такою втомою ховаються більш глибокі почуття. Це може бути фонова тривога, страх, злість. Головне тут — визнати свої почуття і залишатися в контакті з собою і близькими. Це мій головний меседж.

Якщо страшно, то думайте, чого боїтеся. Часто в період карантину і невизначеності, страх нібито стає всеосяжним. Тут важливо «тестувати» свою реальність.

Як?

Поміркувати над деякими питаннями, чому страшно. Страшно за весь світ? Страшно захворіти? Страшно за сім’ю? А далі аналізувати, що маєте, повертаючи себе в свій сьогоднішній день, в своє життя.

Чи варто блокувати емоції, щоб захиститися від переживань?

Це неправильно. Навпаки, потрібно усвідомлювати емоції, говорити з близькими. Наприклад, при панічних атаках людині може здаватися, що вона одна у всьому світі. Але це ж не так. Завжди знайдеться хтось, щоб поговорити.

Свої переживання та емоції можна нести не тільки до близьких, але обговорювати з колегами. Навіть якщо працюєте вдома онлайн, люди, з якими ви працювали, нікуди не поділися. Поділяючи свої переживання з ними, підтримуєте необхідний зв’язок.

Тобто, правильно ставити запитання: «Що можу зробити, щоб зменшити шкоду від пандемії для себе і сім’ї?»

Йти за своїм інтересом, цікавитися своїм світом — це як раз про те, що я роблю для себе і для світу. Якщо направляю погляд на себе, починаю цікавитися своїм здоров’ям, тим самим підвищую собі імунітет. Тим самим рятую світ через себе.

Але ж, ставлячи таке питання, є ризик піти в тривожність. Згадаєш, що ні на що не впливаєш, не можеш забезпечити сім’ю вакциною. Де баланс?

Робити все те, що ми вже проговорили (визнати свої почуття і зберігати контакти). Плюс нагадувати собі, що визначеності немає. Не було б пандемії, з нами було б щось інше.

Важливо вчитися жити в цій невизначеності і добре себе почувати. Займатися тут і зараз тим, чим можете. Насправді, віра в те, що щось визначене в світі — це ілюзія. Ми звикли на неї спиратися. Мовляв, нам все зрозуміло, світ завжди так діє. Але в світі немає визначеності. Так було до пандемії і буде після.

При цьому, потрібно шукати внутрішні опори в собі. Навіть якщо втратили роботу, з вами залишаються вміння, знання, досягнення і досвід. Ваш шлях. Потрібно підтягувати свій досвід до сьогоднішнього віку і сьогоднішнього стану. Нагадувати собі, що у вас є.

Чи достатньо робити це самостійно?

Так, можна самостійно розбиратися в собі, шукати внутрішні опори. Але добре, коли є фахівець. Після торішнього весняного локдауна у нас в центрі збільшився потік клієнтів. Радує, що в умовах пандемії люди змінюють якість свого життя.

Коли точно пора звернутися до фахівця, не покладаючись тільки на себе?

По-перше, коли у вас стан високої тривожності, паніки або навіть панічні атаки. По-друге, відчуття повного безсилля. Тоді поруч з фахівцем потрібно шукати заблоковану енергію. Розбиратися, що в собі пригнічуєте, куди можна спрямувати надлишок енергії.

Чим компенсувати почуття несвободи через карантин?

Коли ми обмежені, часто з’являються почуття тривоги, паніки, безсилля. Ці почуття забирають у нас енергію. Однак можемо привести цю енергію в рух і перенаправити на себе і особисті інтереси. Наприклад, можна направити енергію на більш здоровий спосіб життя. Поміняйте харчування, забезпечте собі більш якісний сон, режим дня. Варто більше бувати на природі і дихати повітрям, відчувати смак життя. Щоб залишатися в контакті з тілом, підключайте фізичні вправи або займайтеся справами по дому. Прибирання — це теж про контакт з тілом. Важливо відчувати себе тут і зараз в реальності.

Коли рік тому почався локдаун, всі фахівці також радили додати в життя спорт, режим і т. д. За вашими спостереженнями, люди дійсно дотримувались цих рекомендацій?

Мої клієнти точно багато займаються саморозвитком, і це не тільки про спорт. У багатьох з’явилося в житті більше творчості, почали малювати, писати, захоплюватися музикою, вчитися грі на гітарі. Людина ж до всього пристосовується. Або ми стаємо нещасними, смиканими, або направляємо енергію в інтерес і творче пристосування.

Це про бажання хоча б щось контролювати?

Це про те, що я можу робити тут і зараз. Так, не можу глобально вплинути на світ. Але можу вплинути на світ всередині мене.

Як в реальності, де повно жахливих новин, зберігати гармонію з собою? За останній рік на тлі пандемії люди стали ще більше безцільно сидіти в інтернеті.

Знаєте, коли я рік тому приїхала до мами в Дніпро, то перший тиждень «залипнула» в телевізор. Потім прийшла в себе і просто його вимкнула. Моя рекомендація — зайнятися собою і спиратися на близьких людей. Запитуйте частіше у близьких: «Як ти?». Говоріть про те, як ви самі. Зберігайте інтерес до життя і один до одного. А також зведіть до мінімуму читання новин.

Чи правда, що люди з нестабільною психікою зараз повинні бути особливо уважні до себе, адже навесні тривожні розлади загострюються? Плюс, пандемія — додатковий подразник.

Так звичайно. Тут кожному важливо спиратися на свій досвід, який вже пережили. Досвід, пов’язаний з пандемією, у нас вже теж є. І ось до нього варто повертатися.

Запам’ятайте: визначеності немає. Це ілюзія. «Тестуйте» свою реальність. Зберігайте контакт з собою, з природою, з близькими людьми. І менше новин ззовні, вам не потрібно багато зайвої інформації.

Тетяна Бояринцева для УНІАН

Ваша оцінка:

Дивіться також