Людина до всього пристосовується. Пандемія і карантин — не виняток

Тетяна Бояринцева розповіла, чому не варто боротися з чужим невіглаством, доводячи необхідність носіння маски, як можна «врятувати світ», рятуючи себе і що допомагає впоратися з почуттям безсилля і тривоги під час карантину і постійної невизначеності.

Як ставитись до тих, хто не носить маску?

За цей рік чула багато історій, як люди скандалять з оточуючими, закликаючи тих носити захисні маски, зберігати дистанцію і т. д. Але ті ж маски і сьогодні багато не носять. Чи потрібно намагатися когось переконувати?

Запишіться на прийом

Я проти того, щоб когось чомусь вчити. Потрібно займатися собою, і тоді ваше поле почне змінюватися. Мене щиро дивують слова деяких клієнтів: «Всі навколо злі і агресивні…». Де ці злі і агресивні люди? Я таких в своєму оточенні не знаю.

Якщо навколо вас всі злі і агресивні, що відбувається з вами? Де ваша злість і агресія?

А чому ви проти зауважень про ту ж відсутнмаски?

Безглузда витрата енергії. Я можу говорити тільки про те, що знаю, про свій досвід. Якщо інша людина зацікавиться, щедро поділюся. Але точно не хочу витрачати свою енергію, щоб виправити чуже невігластво.

Чи може втома вказувати на проблеми із психічним здоров'ям?

На тлі пандемії і тривалого карантину, більшість наших читачів напевно відчувають втому. Чи може ця втома бути сигналом чогось більшого в контексті психічного здоров’я?

Для початку, кожному важливо навчитися розрізняти свою втому. Є нормальна фізична втома, яка виникає після роботи або спортзалу. Але буває, людина нічого не робила, а відчуває таку сильну втому, немов сили її покинули. При такій втомі в першу чергу я аналізую, де блокую енергію. Що намагаюся стримувати?

Часто за такою втомою ховаються більш глибокі почуття. Це може бути фонова тривога, страх, злість. Головне тут — визнати свої почуття і залишатися в контакті з собою і близькими. Це мій головний меседж.

Якщо страшно, то думайте, чого боїтеся. Часто в період карантину і невизначеності, страх нібито стає всеосяжним. Тут важливо «тестувати» свою реальність.

Як це робити?

Поміркувати над деякими питаннями, чому страшно. Страшно за весь світ? Страшно захворіти? Страшно за сім’ю? А далі аналізувати, що маєте, повертаючи себе в свій сьогоднішній день, в своє життя.

Чи варто блокувати емоції, щоб захиститись від переживань?

Це неправильно. Навпаки, потрібно усвідомлювати емоції, говорити з близькими. Наприклад, при панічних атаках людині може здаватися, що вона одна у всьому світі. Але це ж не так. Завжди знайдеться хтось, щоб поговорити.

Свої переживання та емоції можна нести не тільки до близьких, але обговорювати з колегами. Навіть якщо працюєте вдома онлайн, люди, з якими ви працювали, нікуди не поділися. Поділяючи свої переживання з ними, підтримуєте необхідний зв’язок.

Тобто, правильно ставити запитання: «Що можу зробити, щоб зменшити шкоду від пандемії для себе і сім’ї?»

Йти за своїм інтересом, цікавитися своїм світом — це як раз про те, що я роблю для себе і для світу. Якщо направляю погляд на себе, починаю цікавитися своїм здоров’ям, тим самим підвищую собі імунітет. Тим самим рятую світ через себе.

Але ж, ставлячи таке питання, є ризик піти в тривожність. Згадаєш, що ні на що не впливаєш, не можеш забезпечити сім’ю вакциною. Де баланс?

Робити все те, що ми вже проговорили (визнати свої почуття і зберігати контакти). Плюс нагадувати собі, що визначеності немає. Не було б пандемії, з нами було б щось інше.

Важливо вчитися жити в цій невизначеності і добре себе почувати. Займатися тут і зараз тим, чим можете. Насправді, віра в те, що щось визначене в світі — це ілюзія. Ми звикли на неї спиратися. Мовляв, нам все зрозуміло, світ завжди так діє. Але в світі немає визначеності. Так було до пандемії і буде після.

При цьому, потрібно шукати внутрішні опори в собі. Навіть якщо втратили роботу, з вами залишаються вміння, знання, досягнення і досвід. Ваш шлях. Потрібно підтягувати свій досвід до сьогоднішнього віку і сьогоднішнього стану. Нагадувати собі, що у вас є.

Чи достатньо самостійно розумітися на собі?

Так, можна самостійно розбиратися в собі, шукати внутрішні опори. Але добре, коли є фахівець. Після торішнього весняного локдауна у нас в центрі збільшився потік клієнтів. Радує, що в умовах пандемії люди змінюють якість свого життя.

Коли точно пора звернутися до фахівця, не покладаючись тільки на себе?

По-перше, коли у вас стан високої тривожності, паніки або навіть панічні атаки. По-друге, відчуття повного безсилля. Тоді поруч з фахівцем потрібно шукати заблоковану енергію. Розбиратися, що в собі пригнічуєте, куди можна спрямувати надлишок енергії.

Чим компенсувати почуття несвободи через карантин?

Коли ми обмежені, часто з’являються почуття тривоги, паніки, безсилля. Ці почуття забирають у нас енергію. Однак можемо привести цю енергію в рух і перенаправити на себе і особисті інтереси. Наприклад, можна направити енергію на більш здоровий спосіб життя. Поміняйте харчування, забезпечте собі більш якісний сон, режим дня. Варто більше бувати на природі і дихати повітрям, відчувати смак життя. Щоб залишатися в контакті з тілом, підключайте фізичні вправи або займайтеся справами по дому. Прибирання — це теж про контакт з тілом. Важливо відчувати себе тут і зараз в реальності.

Коли рік тому почався локдаун, всі фахівці також радили додати в життя спорт, режим і т. д. За вашими спостереженнями, люди дійсно дотримувались цих рекомендацій?

Мої клієнти точно багато займаються саморозвитком, і це не тільки про спорт. У багатьох з’явилося в житті більше творчості, почали малювати, писати, захоплюватися музикою, вчитися грі на гітарі. Людина ж до всього пристосовується. Або ми стаємо нещасними, смиканими, або направляємо енергію в інтерес і творче пристосування.

Це про бажання хоча б щось контролювати?

Це про те, що я можу робити тут і зараз. Так, не можу глобально вплинути на світ. Але можу вплинути на світ всередині мене.

Як у реальності, де повно жахливих новин, зберігати гармонію із собою?

Знаєте, коли я рік тому приїхала до мами в Дніпро, то перший тиждень «залипнула» в телевізор. Потім прийшла в себе і просто його вимкнула. Моя рекомендація — зайнятися собою і спиратися на близьких людей. Запитуйте частіше у близьких: «Як ти?». Говоріть про те, як ви самі. Зберігайте інтерес до життя і один до одного. А також зведіть до мінімуму читання новин.

Чи правда, що люди з нестабільною психікою зараз повинні бути особливо уважні до себе, адже навесні тривожні розлади загострюються? Плюс, пандемія — додатковий подразник.

Так звичайно. Тут кожному важливо спиратися на свій досвід, який вже пережили. Досвід, пов’язаний з пандемією, у нас вже теж є. І ось до нього варто повертатися.

Запам’ятайте: визначеності немає. Це ілюзія. «Тестуйте» свою реальність. Зберігайте контакт з собою, з природою, з близькими людьми. І менше новин ззовні, вам не потрібно багато зайвої інформації.

Тетяна Бояринцева для УНІАН

Запишіться на прийом