Емоції важлива частина життя людини. Без них дні стають нудними і прісними, а їхній надлишок може перетворити існування в нестерпну низку складних подій, що заважають насолоджуватися життям.
Що такі емоції?
Природою закладено формування емоцій, але як їх назвати не знаємо. Все, що ми можемо зробити в дитинстві з емоціями — умовно, поділити їх і переживати на хороші і погані. Хороші відчуваються як блаженство і всемогутність; а погані — крах і лякаюче-руйнуючі.
Інтенсивність таких переживань дуже висока і наша дитяча «амнезія» дає можливість психіці вижити. Але нескінченне відчуття однаково насичених емоцій без можливості їх назвати може стати травматичним. Для формування стабільних переживань, необхідно отримання досвіду розпізнавання і називання емоційного стану
Як же це відбувається? Все просто, поруч з нами повинен знаходитися дорослий, що вміє розпізнавати і називати емоції, в першу чергу, свої. Процес менталізаціі, який здійснює такий собі «ідеальний» емоційно зрілий дорослий.
Як же виходить, що така проста формула часто не працює?
Дорослий, що знаходиться поруч, не вміє розпізнавати і називати свої емоції.
Наприклад, злість дитини в такій взаємодії може бути інтерпретована як необгрунтована вередливість. А «вередувати» — «погано і негарно». Тому, з часом, дитина, а пізніше і дорослий, «ухвалить рішення», що злитися — «погано і негарно». Так само поводяться з люттю, гнівом, образою, страхом, «надмірною» радістю.
Дитина не ставить під сумнів думку важливих дорослих до підліткового віку. Вона не хоче бути «негарною і поганою» і засмучувати батьків.
Дорослі клієнти порівнюють себе з іншими і приходять із запитом «моє емоційне життя не насичене». Читання книг і перегляд фільмів дає знання, що «може бути по-іншому».
Злегка змінений варіант, в якому було прийнято рішення «не відчувати» — спостерігати поруч надто емоційного дорослого. Коли дорослий дозволяв собі проявляти бурхливі емоції раптово і без зрозумілих на те причин. Взаємодія, де дитина стає вимушеним глядачем і одночасно використовується як виконуючий контейнуючу функцію дорослого поруч з дорослим. Згодом, будь-який прояв емоцій ототожнюється зі слабкістю. Запити від клієнтів приблизно такі:
- неможливість будувати близькі стосунки з людьми;
- складності в співпереживанні;
- небажання включатися і вникати в чужі емоційні переживання;
- потреба усуватися і тримати людей на дистанції;
- почуття неприпустимі, вони заважають.
Коли емоції "керують" життям людини?
Емоцій так багато, що найменший подразник ззовні призводить до їх вихлюпування, без можливості утриматися. Такий стан «затоплення» і неможливості утримувати і витримувати — наслідки ставлення до дитини, коли її не чують. Коли «кричи не кричи», а почутий не будеш. Будь-який емоційний стан знецінюється і залишається в дитині як застряглий. Накопичені, пригнічені і не маючі назв емоції з дитинства прориваються і стають руйнівною силою в житті дорослої людини. Клієнти із запитом про неможливість «спокійно реагувати в простих ситуаціях», «витримати найпростішу напругу», «нескінченне роздратування, навіть до найближчих», «будь-яка напруга викликає сльози» «втомлені вирішувати все криком і конфліктом», стикаються з наслідками свого «емоційно-неназваного», знову і знову.
Такі люди не можуть розуміти інших. Утримання і зосередженість на своєму емоційному стані забирає багато психічної енергії. Ось далеко не повний список симптомів людей, що приходять на терапію:
- психосоматичні симптоми;
- сумніви з будь-якого приводу;
- складності в прийнятті життєво важливих рішень;
- висока тривожність, з якої найчастіше справляються деструктивним способом: алкоголь, надмірне харчування, пошук розваг на межі.
В процесі психотерапії, клієнти виявляють, що емоційний стан вирівнюється і вони можуть знайти в собі сили і час на додаткові захоплення або зміну діяльності. У їхньому житті з’являється місце для творчості і бажань для себе.
