Я в безпеці. Як уникнути вини за це

Більше місяця тому з нами всіма сталося те, що називають глибокою колективною травмою. Психотравмуючі події, що пов’язані з небезпекою для життя, нажаль, залишають в душі найболючіші рани.

У кожного з нас є власна історія втрат та проживання цих подій. Хтось обрав активну боротьбу з ворогом та волонтерську діяльність. Хтось бореться за власне життя в гарячих точках країни. Хтось залишається у своїх домівках та намагається адаптуватися до нових реалій військового часу. Хтось рятує дітей та близьких, виїжджаючи у більш безпечні регіони країни або за її межі.

І я хочу сказати декілька слів про тих людей, хто зараз у безпечному місці.

Бо разом з полегшенням після виснажливої дороги, можливості всю ніч спати у ліжку та змогою нарешті жити без постійного супроводу звуків сирени, часто приходить великий об’єм почуття провини. Це називається провиною того, хто вижив.

Якщо ви зараз у безпеці, але відчуваєте за це провину, постарайтеся пам’ятати про наступні речі.

• Переживання провини того, хто вижив, це, насправді складна комбінація з тривоги за тих, хто залишився у небезпеці, горювання за загиблими та власного безсилля будь-що змінити у цій жахливій ситуації. Пам’ятайте про це та, по можливості, намагайтеся розділяти ці чуттєві пласти та проживати їх окремо. Бо будь-яке почуття вимагає від нас бути прожитим.
  
  

• Антидотом від безсилля є осмислена діяльність та повернення собі відчуття контролю над своїм життям.
  
  

• Ще одним антидотом від безсилля є усвідомлена допомога іншим людям, що опинилися у схожих скрутних обставинах. Це допомагає почувати себе корисним. Тільки не забувайте правило номер 1 при допомозі іншим — «спочатку кисневу маску надягаємо на себе, а потім на всіх тих, хто цього потребує». Спочатку допомагаємо собі, потім — іншим. Бо якщо ви знесилені — ви вже нікому не зможете допомогти.
  
  

• Тим, хто залишився у небезпеці, надзвичайно потрібна ваша моральна підтримка.
  
  

• Ваш досвід може бути корисним і врятувати тих, хто зараз прямує в безпечне місце.
  
  

• На війні важливі не тільки ті, хто боронить країну із зброєю в руках та бере безпосередню участь у подіях. Важливі також і ті, хто зможе врятувати дітей та людей похилого віку. Хто займається будь-якою посильною волонтерською діяльністю за межами країни. Хто може підтримати співвітчизників на чужині. Хто повернеться після війни додому живим, щоб відбудовувати країну. Просто знайдіть собі місце і роль.
  
  

• Просто пам’ятайте. Ваше життя цінне. Не тільки для вас самих. Воно цінне для ваших близьких. Для Батьківщини. Тому, де б ви не опинилися зараз, чим би ви не займалися — ви все робите правильно. Збережіть себе. Пам’ятайте — це важливо. Бо тільки так можна зберегти країну.