Переоцінка цінностей: що це і чому в кризовий час про це говорять всі?
Наразі, коли весь світ змінюється, ми починаємо дивитися на звичні нам речі по-новому. Часто можна почути, що після закінчення карантину, людина планує змінити своє життя, а, можливо, починає це робити вже сьогодні. Те, що було на першому плані втрачає свою актуальність, щось інше набирає ваги. Це явище називається переоцінкою цінностей.
Переоцінка цінностей і криза — це одне й те саме?
Криза — це ситуація, коли певні зміни в навколишньому середовищі стають викликом і випробуванням для ресурсів організму. Це триває доти, доки організм не відновить свій ресурс до того рівня, аби бути в змозі на цю ситуацію адекватно відреагувати. Проживання кризи призводить до змін, і це зовсім не означає, що ми виходимо з кризи зі значними втратами. Також, це не означає, що криза — це щось негативне. Під час кризи відбувається зміна досвіду, а отже й форми нашого творчого пристосування. Після чого ми починаємо відмовлятися від старих способів, звичок, принципів, оскільки вони більше не актуальні, а натомість розвиваємо нові, більш придатні для життя в нових умовах. Саме це й називається переоцінкою цінностей, а сама криза — це такий собі каталізатор змін.
Що відбувається з нами під час кризи?
Криза ламає наші рутинні звички, через що «автопілот» більше не працює, а це викликає відчуття страху та невпевненості в собі. І водночас, вона привносить в наше життя свіжий потік, нові враження, перспективи й горизонти. Криза змушує нас задуматися: чи своє життя ми живемо, чи на своєму ми місці? Чого ж нам хочеться насправді? І дійсно, згадайте, чи є серед ваших знайомих люди, які вже почали змінювати ставлення до своїх цілей та мрій? Хтось працював все життя заради грошей і раптом зрозумів, що не в них щастя. А хтось вирішує займатися своєю справою, хоча все життя боявся зробити крок до мрії. Дехто здивовано виявляє, що намагається будувати сім’ю із зовсім чужою для себе людиною, а хтось щасливий, що життя змусило його проводити більше часу в рідному сімейному колі. Всі ці люди звернули увагу на те, чого раніше не помічали.
Які перспективи відкриває людству криза та переоцінка цінностей?
Новий світ потребує оновлення способів заробітку і самореалізації. Коли кордони закриті, а оффлайн зустрічі під питанням, людство змушене розвивати якісні інновації, дистанційні формати тощо. Це дає новий імпульс для майбутнього, ми ще не уявляємо, наскільки потужний. Багато хто, нарешті, отримає шанс змінити вид діяльності на такий, що більш відповідає істинному покликанню. Ми заново вчимося дбати про своє здоров’я та безпеку. Так, спершу з остраху, але поступово ввійде у звичку жити якісніше у всіх вимірах: фізичному, психічному, професійному, духовному, стосунковому.
Перед обличчям апокаліптичності, що витає у повітрі, нам доведеться по-новому поглянути на тих, хто поряд, навіть через роки життя разом. Лишаючись надовго сам на сам, без особливої зайнятості, пари зможуть по-справжньому пізнати один одного. І, замість продовження звичної рутини, люди зможуть дати новий шанс собі та партнеру знайти своє щастя, і не важливо — в нових відносинах, чи в оновлених старих.
Ситуація пандемії дає нам можливість зустрітися зі своїми страхами і по-новому їх переосмислити: відсіяти надумані, прожити і перерости страхи, що дрімають у підсвідомості, створюючи бар’єри для нашого особистого розвитку. Логічно припустити, що такий струс пожвавить в людях інстинкт самозбереження, на противагу перспективі повільного вимирання людства від депресії і самогубств.
Зараз ми спостерігаємо вмирання згубної ілюзії, що все можна купити, ілюзії, що лежить в основі суспільства споживання. Це дає нам більше внутрішньої свободи. Нинішня ситуація завершить і обнулить багато всього. Перш за все, у нашому мисленні та світосприйнятті. Ми стаємо чеснішими з собою щодо своїх істинних і надуманих потреб.
Те, що ми зараз спостерігаємо, це початок великих змін і потужного розвитку?
З психологічної точки зору, те, що відбувається, кризою називати ще не зовсім коректно. Чи переросте це в кризу, поки сказати складно. Однозначно ми переживаємо доволі інтенсивний стрес. Хтось впадає у заціпеніння, хтось метушиться. Так проявляється початкова стадія кризи. Тут важливо не витрачати душевні ресурси дарма на термінове освоєння чогось нового. Краще трохи сповільниться, дати собі час зорієнтуватися.
Напевне вже всі знають жарт про те, що під час карантину з’явилося так багато всіляких безкоштовних вебінарів, тренінгів та книг, що тепер люди, сидячи вдома, відчувають сором та провину за те, що не використовують всі ці нові можливості для самовдосконалення. Але в кожному жарті є частка правди, тому можливо потрібно прислухатися до думки спеціалістів і не навантажувати себе зайвою інформацією. Виявляється, байдикувати іноді корисніше.
Марія Макуха для rytmy.media
