Нажаль, у цей занадто складний для України час усім нам випадають на долю сильні переживання різноманітних втрат. Смерть близької людини, втрата дому, роботи, розлука з сім’єю, руйнування звичного ритму життя, планів та майбутнього… Усі ми зараз знаходимося у стані горя різної інтенсивності, але для того, щоб триматися і не опускати руки, варто розуміти етапи та задачі цього психічного процесу.
1 задача горя — прийняття втрати та реальності без заперечення. На цьому етапі важливо усвідомити, що втрачена людина, дім, майбутнє вже не повернуться. Часто першою реакцією є шок та заперечення, які мають на меті захистити психіку від надто сильного стресу. Людина пручається прийняттю або самого факту втрати (цього не може бути), або значенню втрати (я і без цього житиму, не настільки і важливим це було для мене), або незворотності втрати (наприклад, починає захоплюватися езотерикою і вірити у переселення душ). Заперечення пов’язаних із втратою фактів може змінюватись за рівнем від легкого спотворення до повної картини марення.
2 задача горя — переробка болю (фізичного та психологічного). Після усвідомлення горя необхідно дозволити собі проживати біль задля того, щоб уникнути формування неадаптивної поведінки (алкоголізм, наркоманія, сексоголізм, трудоголізм, постійна надмірна активніть, що дає змогу не занурюватись у сумування і не переживати травматичні почуття). Задача даного етапу — звільнитися від болю для того, щоб надалі ці почуття не перейшли у важкі форми депресії чи меланхолії. Лише через повний контакт зі своїм болем наша психіка має можливість перейти до наступного етапу переживання втрати.
3 задача — пристосуватися до світу без втраченого. Пристосування до нового життя, зазвичай, починається на 3–4 місяць і може тривати 1–2 роки. Воно стосується трьох областей:
-
зовнішнє пристосування до нового способу життя у світі — прийняття на себе нових навичок, ролей;
-
внутрішнє пристосування — як я тепер уявляю себе, як змінюється моє самовизначення та самооцінка, моя ефективність;
-
духовне пристосування — як я тепер бачу світ, як змінилися мої фундаментальні цінності та світогляд.
Відмова від виконання 3 завдання призводить до провалу адаптації. В цьому випадку люди діють проти самих себе, сприяючи збереженню власної безпорадності замість того, щоб розвивати необхідні навички, які дозволять впоратися з ситуацією. Але більшість людей, все ж таки, вирішують взяти на себе ролі, до яких вони не звикли і рухатися вперед, наново оцінюючи себе і світ.
