Зараз багато де можна почути фразу «незавершений гештальт», але що ж вона означає? Спробуємо розібратися. Слово «гештальт» (gestalt) родом з німецької мови і перекладається воно як «образ» або «фігура». В контексті незавершеності ці терміни використовуються в гештальт-терапії, або, як зараз прийнято говорити, гештальт-підхід у психології. Свої основні ідеї гештальт-підхід взяв ще з психології сприйняття, популярної на початку ХХ століття, проте розвиток гештальту як психотерапевтичного напрямку стався трохи пізніше і пов’язаний з Фредеріком Перлзом, який цікавився вченням З. Фрейда, проте виявився незгодним з деякими його ідеями, що послужило поштовхом у формуванні окремого напрямку психотерапії.
Концепція гештальт-підходу
В основі базової концепції гештальт-підходу лежить принцип цілісності: людина сприймає навколишнє не як набір відчуттів, а як цілісні образи. Наприклад, коли ми слухаємо музику, ми не сприймаємо її як набір окремих звукових коливань з певним ритмом і тональністю, а сприймаємо як мелодію, комплексно і цілісно. Аналогічно цьому гештальт-підхід намагається пояснити людську психіку: ми відчуваємо себе цілісно; те, що ми хочемо чи не хочемо, виходить від всієї нашої сутності, а не від будь-якої її частини. В цьому і полягає принцип цілісності, або холічності (від англ. Whole — цілий, повний).
Наступний важливий принцип гештальт-підходу — це актуальність. Наша увага, наша психічна енергія спрямована на те, що нас турбує в даний момент. Інакше цей принцип називають «тут і зараз», і ці слова теж можуть бути багатьом знайомі. Звичайно, не варто сприймати цей принцип буквально: гештальт-терапевт навряд чи буде працювати з швидкоплинними бажаннями, які можуть виникати щомиті. Як правило, у нас є конфлікти, в тому числі давні, які не втратили актуальності, які гризуть нас «тут і зараз», які стали нам настільки звичними, що нам може здаватися, що їх насправді немає, ось тільки задоволення від життя в такому випадку отримати не вдасться.
Теоретичне пояснення гештальт
Однак, що таке власне гештальт? Тут варто дати ще одне теоретичне пояснення. Людина живе не сама по собі, вона живе в навколишньому світі, в певному середовищі. У ньому відбувається безліч подій і явищ, це певний фон, з якого ми «беремо» для себе все те, що нам хочеться. Це бажане, привабливе чи потрібне відділяється від загального фону і стає фігурою, гештальтом. Поки фігура важлива нам, вона залишається нею. Як тільки вона перестає бути потрібною, вона знову розчиняється в тлі і ми беремо щось інше, виходячи зі своїх актуальних бажань та інтересів. Виходячи з теорії гештальт-підходу, це і є «закриття» або «завершення» гештальту. Тут можна провести аналогію з дитиною в кімнаті, повній іграшок. Коли дитина вибирає одну і грає нею, це фігура. Коли бере іншу, фігурою стає вона, а попередня зливається з фоном. Приблизно так само відбувається в нашому житті: щось починається, щось йде, щось закінчується. Добре, якщо ці процеси у людини відбуваються усвідомлено, однак в житті все складніше. Деякими іграшками ми граємо дуже довго, і не завжди розуміємо, що вони нам вже не потрібні. Ми грузнемо в напрузі, безвиході і, як наслідок, депресії, не завжди розуміючи, що прийшла пора брати іншу іграшку, розпрощавшись зі старою. І в цьому полягає ще один вкрай важливий принцип гештальт-підходу: відповідальність і свобода вибору. Ми часто забуваємо, що відповідальність за наше життя лежить на нас самих, що ми самі можемо розпоряджатися ним. Це є основною метою в гештальт-терапії: допомогти повернути людині власну свободу і право розпоряджатися своїм життям, виходячи з актуальних потреб і прагнень.
Гештальт-підхід в даний час є одним з найпопулярніших психологічних підходів екзистенційно-гуманістичного спрямування і використовується в терапії клінічних розладів невротичного регістру, а також в рамках психологічного консультування і за запитами особистісного зростання.
