Хвильова природа щастя

Ми живемо серед засилля тиранії позитивного мислення. Масова культура ставить нам в приклад ефективних людей-енерджайзерів, які завжди позитивні і повні енергії. Популярні психологи та інші «гуру» пропонують методи досягнення вічного щастя і свободи від негативних емоцій. Так, щоб ніякого негативу, зовсім.

Який він, ритмічний хвильовий процес?

Всі спади енергії, смуток, бажання нічогонероблення — це помилка, глюк програми, з якого треба швидко вистрибнути в ресурс і позитив.

Запишіться на прийом

Але природний рух життєвої енергії — це завжди хвиля. Нормально, якщо етапи концентрації і цілеспрямованої активності чергуються з періодами того, що прийнято називати «прокрастинація», навіть без будь-яких цілей і прагнень. Бажанням і цілям потрібен час, щоб визріти.

Все наше життя - тритмічний хвильової процес, або, як сказали б буддисти, «колесо сансари в дії».

Зі спокійного штилю, рано чи пізно, спершу з’являються невиразні брижі — енергія бажання. Якщо дати їй час — вона знаходить більш чіткі обриси, коли ви вже в змозі сказати, чого ви хочете. Добре, якщо вам вдається її правильно розпізнати і направити. Проходячи ряд етапів, вона досягає піку. Якщо все пройшло вдало, бажання здійснюється, відбувається насичення. Тут допускається розміщення абсолютного задоволення, відчуття себе на «вершині світу». Потім енергія знову приходить до стану штилю, щоб потім піднятися з нової точки, в іншому, оновленому стані.

Найкраще ця хвиля описана в гештальт-терапії в теорії циклу контакту. Давайте його розглянемо.

Що таке хвиля у теорії циклу контакту?

Уявімо дві осі: по вертикалі — «енергія», по горизонталі — «час».

Енергія потреби рухається по траєкторії, подібній хвилі, або параболі, проходячи основні етапи. Якщо зовсім коротко — це зародження і розпізнавання потреби, сканування середовища на предмет можливості її задоволення, крок назустріч зовнішньому світу в бік бажаного, власне задоволення, в момент зустрічі (той самий пік), потім осмислення, що це, власне, було, і знову період штилю. Це якщо все йде гладко. Однак, на цій самій кривій є ще точки можливого «зависання»: злиття, інтроекція, проекція, ретрофлексія, дефлексія, еготизм. А на спуску вниз через асиміляцію (переварювання і засвоєння) досвіду, можуть траплятися знецінення всього досягнутого і себе самого.

Давайте ж дізнаємося ці точки детальніше.

Які є точки можливого «зависання»?

Отже, злиття може мати місце тоді, коли нам ще зовсім не зрозуміло, чого ми хочемо. Вам може бути складно виділити обриси своєї істинної потреби із загального фону, якщо в середовищі, де ви росли, цю потребу вважали за краще не помічати і навчитися її розпізнавати і називати не було можливості. Наприклад, було не прийнято скаржитися і звертатися за емоційною підтримкою. Потреба намагається проклюнутися, смутний дискомфорт є, а що з ним робити — незрозуміло. Ще буває, що наші власні потреби розчинені в бажаннях коханої людини, або ми, на автопілоті, діємо, згідно з думкою авторитету, або ідеології. При цьому ми зазвичай легко проскакуємо неясне відчуття, що щось тут не те — сигнал нашої істинної, нерозпізнаної потреби.

Точка «інтроекції»

У точці інтроекції ми слухаємо світ, хочемо порад експертів і гуру, і часто «заковтуємо» інформацію «не жуючи». Ми шукаємо опори в тих, хто краще нас знає, що нам потрібно і як нам жити. Ми часто використовуємо слова «треба» і «повинен» і намагаємося знайти якісь універсальні істини, з якими життя ясніше і передбачуваніше.

Точка «проекції»

У точці проекції нам властиво приписувати свої неусвідомлювані бажання і схильності іншим людям. Ми виносимо назовні те, що не приймаємо в собі, і світ повертає нам це, через зовнішні «дзеркала». Але ми щиро вважаємо, що це все «не я», а «вони».

Точка «ретрофлексії»

На етапі ретрофлексії ми зустрічаємося з перешкодами до здійснення вже дозрілого і усвідомленого бажання і можемо зовсім відмовитися від нього, заборонивши собі навіть думати про це. Пам’ятаєте дитячий жарт: «не думайте про білу мавпу»? У цьому випадку енергія, яка піднялася в нас для контакту із зовнішнім об’єктом і здійснення потреби загортається всередину і залишається в тілі. Виходить, що хотіли «з’їсти» іншого, в результаті «їмо» себе. Не маючи логічного виходу, ця енергія народжує внутрішньоособистісний конфлікт і психосоматичні прояви. Буває так, що людину роздирає зсередини, але зрозуміти, яке бажання було придушене і витіснене, вона не може.

Точка «дефлексії»

У стані придушення свого бажання, ми можемо швидко перемкнутися на щось інше (дефлексія). Вистрибнути з цієї хвилі, в взагалі сторонню точку. Почати займатися чимось зовсім іншим. Наприклад, «засміюємо» і «зашутковуємо» сексуальне збудження, коли безпосередньо його проявити соромно і неприйнятно. Або ви продовжуєте абстрактно говорити про погоду і мистецтво, коли вже давно хочеться запросити цю дівчину на каву. Енергія втрачає свою спрямованість і просто розсіюється дрібними бризками.

Точка «еготизму»

Якщо енергія піднімається вище, то вона доходить практично до максимуму і може увійти в популярний нині стан спостереження себе, своїх думок і почуттів, а не проживання їх (еготизм). У стані «зависання» в цій точці, людина замість задоволення своєї потреби, входить в стан спостерігача, дослідника своїх почуттів і думок, які не віддаючись потоку, позбавляючи себе спонтанності. Вона може дуже чітко і докладно пояснити, що їй потрібно і як правильно цього досягти, але, чогось при цьому не відбувається, якось все повз.

Точка «метапозиції»

Звичайно, у особливо опрацьованих особистостей, зустрічається здатність перемикатися з спостереження в проживання і назад і, навіть, перебувати одночасно і в стані спостерігача, і в стані того, хто проживає досвід (іноді це називається «метапозицією»).

Точка «контакту»

Навіть незважаючи на ці складнощі, вища енергетична точка кривої, момент задоволення бажання «контакту», все ж, нерідко досягається. Це може бути момент справжньої близькості, розчинення в іншій людині. Неймовірне відчуття єднання. Це може бути момент перемоги, досягнення, або ж просто насолода їжею. Мова йде про мить повного задоволення будь-якої потреби, від фізичної до духовної.

Точка «асиміляції»

Після проживання досвіду контакту і задоволення потреби, настає етап асиміляції, переосмислення досвіду, і енергія рухається вниз. Після вдиху слідує видих, музика складається не тільки з нот, але і з пауз. Пам’ятайте, опис створення світу? Опис кожного дня творіння завершується словами: «І побачив Бог, що це добре». Ось це воно;)

Точка «знецінення»

Але і тут все може бути зіпсовано знеціненням всього, що сталося, своїх успіхів і себе разом з ними. Ми часто сприймаємо свої досягнення, як щось само собою зрозуміле, не даючи собі можливості їх прийняти, відсвяткувати, насолодитися їхнім смаком. Що б ми не зробили, критик всередині продовжує твердити, що можна було і краще. Тоді наша спрага звершень стає ненаситною. Тоді ми мчимо по поверхні життя, хапаючи зірки з неба одну за одною, але все одно залишаємося голодними і спустошеними.

Наскільки етап інтеграції, осмислення досвіду є важливим для розвитку особистості?

Етап інтеграції, осмислення досвіду дуже важливий для розвитку особистості.

Як їжа, переварюючись, стає частиною клітин організму, так весь прожитий досвід, осмислюючись і інтегруючись, стає частиною нас. Щось з колишніх знань і установок входить в конфлікт з отриманим досвідом, і буває так, що ця ревізія колишнього досвіду і уявлень про світ переживається болісно.

Щоразу це певне перевстановлення системи, іноді - переоцінка цінностей.

Якщо усвідомити весь цей процес і побачити свої типові точки зависання, то ми стаємо вільнішими, замість життя на «автопілоті» відновлюється наша здатність до творчого пристосування. Відкривається безмежне поле варіантів реагування на звичайні ситуації, а значить, і нових можливостей. Це точно не гарантія позбавлення від проблем, але суттєвий крок назустріч більш повному і якісному життю.

Запишіться на прийом