Чому ми ніяковіємо від компліментів
Комплімент — знак уваги до іншого, змога встановити гарний контакт та особливу атмосферу спілкування. Вміння робити та приймати компліменти — показник не тільки культурного, але й ще психологічного та душевного здоров’я.
Завдяки компліменту ми начебто говоримо іншому «ти є, я тебе бачу, я виділяю тебе, ти мені подобаєшся». Це дуже важливо, приємно та необхідно для людини любого віку та статусу.
Та чому ж буває це ніяковіння?
Реакція на компліменти напряму пов’язана з самооцінкою, досвідом спілкування та мотивацією. Якщо з дитинства значимі дорослі кажуть, що ви якийсь не такі, то дуже важко вірити іншим словам. Якщо принижують нашу значимість, важко повірити, що зараз цей інший може виділяти мене. Якщо не цінують наші бажання, неможливо відучити щирість того, що я взагалі можу бути помітним з чимось особливим.
У людини просто немає досвіду реагувати почуттям задоволення. Це не сформовано. Замість цього, вона начебто зменшується у розмірі, бо всередині живе внутрішній критик, який скаже, що це не так, щось тут не те. Цей критик не дає зростати, не дає вибудовувати довірливі стосунки, не дає нам мотивацію рухатися вперед та створювати щось нове разом.
Що з цим робити?
Подивіться на своє життя, на те, що ви вже зробили, що продовжуєте робити, чого хочете у майбутньому. Це все, на що ви можете спиратися. Це ваше особисте вміння справлятися та жити, бажати та досягати. Ваша творчість. Спробуйте присвоїти собі це авторство. Якщо ви зрозумієте, що багато чого зробили для цього, вам стане легше повірити в те, що інший теж може це помічати. Ви йому можете подобатися з цим. Він бачить щось особливе.
Цікаво, коли це виходить, тоді й інший стає видимим. Він теж є, а це означає, що разом ви можете створити щось нове й прекрасне.
