Для початку, варто сформулювати пояснення для себе так, щоб це було зрозуміло трирічній дитині. Якщо такого пояснення немає, треба ще поміркувати. Іноді, продовження шлюбу може дуже програвати мільйонам більш привабливих альтернатив. Наприклад, творча, наукова, кар'єрна, соціальна діяльність, особистісне самовдосконалення та інше. Все ж таки, розлучення від цього не стає менш важкою подією і чим краще воно буде підготовлене тим приємніші будуть наслідки, особливо, якщо у сім'ї є діти.
Після обдумування доцільності самого розлучення, варто переглянути своє бачення дитячого сприйняття. Буває так, що батьки, частково проектують на дітей власну уяву. Так, здатності дитини можуть суттєво занижуватися спираючись на маленький вік та зріст або на помилки, які дитина робить у процесі адаптації до реального життя. Насправді, потужність можливостей, навіть новонародженого, важко недооцінювати, враховуючи, як він трансформує простір навколо себе у величезному радіусі. Набагато гірше приховувати від дитини важливий життєвий досвід або щось вдавати. Діти можуть ще більше страждати або також почати прикидатись, маніпулювати, мститися.
Вже після обробки перших пунктів, можна переходити до формулювання самого повідомлення. Це творчий процес, індивідуальний у кожному окремому випадку. Основою якості такого звернення є - щирість. Не варто вигадувати чи прикрашати обставини. Дитина і так, вже давно відчуває на скільки все серйозно. Важлива повага до дитини та урахування її потреб. Якщо сильно узагальнити, фраза звучить приблизно так: "Маленький/ка, ми з мамою/татом, більше не можемо бути разом як чоловік з дружиною, але ти залишаєшся нашою дитиною і можеш розраховувати на нас обох. Ми тебе дуже любимо, як завжди!".
Так, буде боляче, тому доведеться прийняти почуття дитини якими вона відреагує на подію. Варто набратися мужності, зустрітися з її страхом, сумом, сумнівами, тривогою, гнівом, сподіваннями на покращення та інше.
Це може бути важко але дитина має відчувати що безумовно прийнята при будь яких обставинах.
