Як батьки впливають на розвиток самооцінки дитини?
Уявімо, таку сцену: восьмирічна Даша у парі з десятирічним Дмитром, танцюють вальс на концерті дитячої творчості у будинку культури та мистецтв. Їх рухи такі пластичні, що здається, що вони перетікають з фігури в фігуру і так легкі, що здається вони можуть злетіти як стрічка на вітрі.
Танець, своєю грацією та благородством описує красу вдосконалення та висоту ідей великих авторів. Взаємодії цих партнерів позаздрять будь-які стосунки. Глядачі в залі важко стримують радість від зворушливого виступу. Жінки шепочуть: «Така маленька, а як тримається. Як сміливо довіряється кавалеру, як допомагає йому у складних позиціях».
Під час привітання Даші з успішним виходом, мама та тато махають із зали та знімають відео для бабусь, дідусів, дядьків та тіток. За першої нагоди, Даша потрапляє в обійми батьків і вислуховує, як вся сім’я за неї вболівала.
Вийшло уявити? Хоч це і вигадана сцена, вона не є рідкісною. Бачачи подібне, одразу відчувається і розуміється: «До цієї дівчинки, дуже добре ставляться її батьки». Це знання йде з глибини душі як фундаментально очевидне.
Як ставлення батьків впливає на самооцінку дітей?
Навряд чи варто описувати наслідки ситуацій, коли мама чи тато, гнівно чи знецінюючи, критикують вчинок маленької людини, яка не має можливості рівносильно захищати свою гідність, не розуміє, у чому саме її помилка або що в рази гірше, її недолік.
Такі сцени так само не рідкісні. Батькам часто буває дуже тяжко. Від навантаження їх увага може потонути в проблемах і труднощах. Від роздратування та втоми буває неможливо контролювати свої висловлювання і зривається те, про що потім доводиться сильно шкодувати. Хочеться підтримати батьків у справді колосально складному мистецтві виховання дітей. Часто, важко розібратися, як саме поводитися, щоб дитина виросла щасливою і впевненою в собі. Не заляканим і боязким з одного боку і не зарозумілим, егоцентричним з іншого.
Як зробити так, щоб самооцінка дитини була нормальна, адекватна, відповідала її цінності та важливості, унікальності та талановитості?
Добре, коли батьки готуються до своєї ролі заздалегідь, коли дитина довгоочікувана і кохана за довго до народження.
Як люди з дитинства готуються стати майбутніми батьками?
З раннього дитинства, майбутні батьки вже няньчаться з ляльками. Дівчата прагнуть подбати про пупса, хлопчики демонструють здатність захищати сімейний простір. У цих іграх багато варіацій, але один лейтмотив — турбота про дитину. Дослідники виявляють, що прагнення стати добрим батьком впливає на розвиток відповідних органів, що дуже природно, адже тіло формується під потреби душі. Навіть очі з’явилися, для того, можна було подивитися на світ. Можна зрозуміти, як реагує тіло жінки, коли батько не радий звістки про вагітність.
Як формується самооцінка у дітей?
Дослідження показують, що середовище плода може сильно збідніти залежно від інтенсивності переживань матері. Навпаки, коли новина про вагітність — це найбажаніша звістка, організм добре дбає про новоутворення, не відкидаючи його.
У плода та новонародженого ще немає дорослого усвідомлення своїх переваг і відповідно, самооцінки такої як її розуміють дорослі. Зате на рівні почуттів, немовлятам категорично важливе відчуття його гідності. Після народження, ще протягом року, самооцінка дитини майже повністю залежить від мами. В основному, він зчитує інформацію про себе з мами під час годування, купання, загортання, з її запаху, голосу, погляду, тепла її тіла. Тато не менш важливий для самооцінки дитини в цей період, тільки його кохання теж поки що більше передається через маму. Тому так важливо, щоб тато добре дбав про маму та її гарний настрій. У цей час, добротою і турботою батьків, формується фундамент ставлення себе у дитини. Надалі дитина буде отримувати інформацію вже зі слів і вчинків батьків, розумітиме їх складні описи і зможе деталізувати свої характеристики.
Як виростити правильну самооцінку у дитини?
Для того, щоб самооцінка була хороша, зовсім не потрібно потурати дитині при першому її зітханні, надмірно сюсюкати, або занадто багато пестити, що може сприйнятися як атака або примус.
Доктор Дональд Вудс Віннікотт описав необхідний критерій як «досить добрий батько». Не варто применшувати вроджені здібності самої дитини, яка вже подолала величезні навантаження і якщо з’явилася на світ, то вже доказала, що багато на що здатна.
Діти мають свій, автономний імунітет, який може перевищувати дорослий, як і психіка дитини, природно захищена не слабо. Завдяки спільним зусиллям у ранньому дитинстві самооцінка дитини поступово переорієнтується з коментарів батьків на дослідження власних досягнень. Дитині достатньо розуміти свої здібності до реалізації, щоб скласти про себе гарне уявлення.
Звичайно, до повної зрілості, психіка дітей дуже чутлива та вразлива. Збитки можуть завдати і агресивні випади від виховательки в садку, і некоректна поведінка вчительки в молодших класах. Навіть продавчиня в магазині може часом так зачепити, що потрібен час на відновлення хорошого ставлення до себе. Тому, батькам важливо пам’ятати, що вони як оплот, фортеця, маяк, притулок, резервний генератор для самооцінки дитини на всі часи.
Самооцінка людини будь-якого віку потребує такої підтримки, підзарядки, захисту, особливо в кризові та стресові періоди.
