Розлучення – це складна ситуація як для дорослих, так і для дітей.
Саме тому надважливим є обговорення з дитиною того, що відбувається. Це дасть змогу дитині «переварити» власні сумні почуття та позбавить жахаючого нерозуміння змін у його житті.
Найкраще, якщо батьки можуть разом повідомити дитині важкі новини, залишаючись батьківською парою. Для розмови з дитиною важливо приділити час, увагу і себе. Без телефону, без «є 15 хв, поспішаю», без «скажемо по дорозі зі школи». Говорити з дитиною бажано в спокійній, знайомій обстановці, наприклад, вдома, для бесіди має бути час, без поспіху, щоб у дитини була змога говорити/ питати/ розмірковувати/ отримати якісь відповіді/ плакати. Дорослі мають бути дійсно включені в процес разом з дитиною, не відволікаючись на терміновий дзвінок абощо. В будь-якій травматичній ситуації дуже важливо дати дитині місце для почуттів: суму, провини, страху, розгубленості, втрати. Розлучення не виключення.
В різному віці психіка дитини сприймає події по-своєму. Так, для дитини дошкільного віку необхідним є обговорення того, що батьки розлучаються один з одним, але завжди будуть батьками для дитини - татом і мамою. Дуже важливо говорити про батьківську любов, яка є незмінною. Окрім цього, варто звернути увагу на можливе почуття провини у дитини і підтримувати, наголошуючи, що жодної її вини в тому, що відбувається немає. Дітям 3-7р. необхідно знати, як будуть відбуватись зміни, якими будуть нові умови життя, наприклад, хто буде жити в новому домі, як часто будуть відбуватись зустрічі. Тобто те, що можна спланувати, дитині треба чітко озвучити, зробити невідоме хоч трошки відомим.
Дорослі можуть також не знати, що і як буде точно, але розуміння дитиною, що вони поруч, може бути опорним і підтримуючим.
Для дітей шкільного віку допоміжним може бути змога батьків взяти на себе відповідальність, на кшталт, «це наше рішення про наші стосунки, як подружжя, а отже наша відповідальність». Дитина такого віку потребує розуміння, як такі зміни вплинуть на її життя, на її розпорядок дня, на її справи, відвідування кружків та секцій, можливий переїзд чи щось інше. Підтримкою для дітей 7-10р. можуть бути зустрічі з друзями, групи, школа.
Підліткам важлива надія, що все довкола не зруйнується. Тож в розмові з ними варто зробити акцент на тому, що щось залишиться-таки незмінним, що для «нового» потрібен час, і він є.
Якщо здається, що малюкам до 3 років не потрібні розмови та обговорення, бо «ще не розуміє», то це не так. Малеча дуже добре відчуває зміни не тільки навколо, а й в емоційному стані своїх дорослих. І про це варто говорити, адже дитині такого віку дуже важливо отримати досвід, що ніхто і ніщо не зникає в мить, стабільність існує. Хтось з батьків буде жити в окремому будиночку, а не магічно зникне. Ритуали, сталий розпорядок дня, увага з боку дорослих, ігри разом - все це підтримає психіку дитини.
Добре показати дітям батьків, що розлучаються, що почуття і переживання - це нормально, вони мають на них право.
І, звісно, і дорослим, і дітям потрібен час на те, щоб прийняти зміни. Також важливо не нав’язувати свою думку або своє ставлення стосовно іншої батьківської фігури дитині, адже вона має право любити обох батьків, не обираючи одного.
Мамі і татові необхідно залишитись союзниками в батьківстві, навіть якщо вони більше не чоловік і дружина.
