Про прив’язаність в жіночо-чоловічих стосунках. Інтерв’ю для журналу SENSA

Симбіоз, до якого так прагнуть люди залежні, постійно можливий тільки у внутрішньоутробний період, коли весь світ дитини, все що він відчуває, це його мама. Але ось вона народилася, зробила перший вдих і вже заявила про себе: «Я — людина, я живу в цьому світі! Я — окрема особистість».

Як батьки впливають на формування особистості дитини?

І саме в цей момент (а іноді і до народження), їй можуть завдати травму, яка в подальшому буде сприяти формуванню залежності. Нам сильно нашкодили в той момент, коли в пологовому будинку забрали від мами. Незабаром повернули назад. Але досвід наклав свій відбиток на наше подальше життя. Зв’язок розірваний, коли він так потрібен для виживання. Мій всесвіт мене кинув. Багатьох навіть в дорослому віці цей досвід спонукає шукати свою «маму» — людину, яка зможе дати нам таку ж любов і підтримку. Часто таким «батьком» стає обранець. Ми психологічно зливаємося з ним. Створюється враження, що тепер кожен з пари взяв на себе відповідальність за долю іншого. В результаті перестав відповідати за свою власну. У побуті це виражається фразою: «Я не можу без тебе». Такі заяви повинні не захоплювати, а лякати, але вся романтична література вчить іншому.

Запишіться на прийом

Як утворюються образи ідеальних відносин?

Для нас створюють образи ідеальних стосунків, коли весь світ людини звужується до його партнера. І було б круто дійти до просвітленого стану типу «немає люблячого є тільки коханий», але чому тоді так боляче якщо коханий сьогодні воліє провести вечір не з вами. Уразливий люблячий відразу починає заявляти про свої потреби в повну силу! Коли вашу кішку любить і гладить гість ви розчулюєтеся. Але якщо погладять вашу жінку? А чому ні?

У нормі кожен формує свої прихильності, той «інь-янь», в якому обмінюється енергією з оточуючими. Не всім це вдається. Хтось в цих стосунках втрачає себе, прагнучи створити «єдине ціле» з іншим. А це можливо лише за умови, що обранець також зазнав травму і теж хоче «злитися». Таким чином ми закохуємося не в людину, а в його травму. Здорова людина на пропозицію «стати одним цілим» не поведеться. Вона вийде зі стосунків, відмовиться бути частиною цього союзу.

Як розірвати коло залежності?

Психолог Київського психолгічного центру ALTERA, фахівець із сімейних розстановок, Інна Коломбет, каже, що можливий і варіант «від зворотного». Людина біжить від прихильності, вибирає свободу. Тримаючись за цю цінність, така жінка (хоча це стан актуальний для обох гендерів) не здатна будувати тривалих стосунків з чоловіком, тому що в них перестає цю свободу відчувати. Це не означає, що вона постійно одна. Вона може десять раз вийти заміж, і це тільки офіційно. Одружившись, така жінка починає боротися за свою свободу і знаходить її, тільки розлучившись. Це теж залежність, біг по колу, де в дорозі ми раз за разом наступаємо на одні й ті ж граблі. Як же розірвати коло залежності?

Природну прив’язаність відрізняє здатність слідувати своєму шляху, готовність в будь-який момент вийти з важливих стосунків і піти за своєю мрією.

Прикладом здорової прив’язаності може бути, наприклад, герой «Алхіміка», Сантьяго. У подорожі за Скарбом він зустрів Жінку Пустелі і хотів залишитися з нею. Але вона знала, що якщо він піде за цим поривом, то пізніше звинуватить її в тому, що не зумів реалізувати себе. І жінка пустелі погодилася почекати, сказавши, що їй потрібен чоловік зі Скарбом (з силою). Він любив її, але повага до себе була сильнішою. А тому він пішов за своєю мрією. А жінка отримала гідного чоловіка.

Як розлучатися з коханою людиною?

Крім відповіді на питання: «Хто для мене важливіший?», існує й інший критерій: «Чи можу я жити щасливо без тебе?» В здоровому варіанті людина міркує так: «У світі багато людей. На цьому відрізку життя я вибираю тебе. Але якщо це не взаємно, обов’язково знайду того, з ким мені буде добре і хто захоче бути зі мною. Якщо ти мене залишиш мені буде боляче, але я впораюся зі своїми почуттями і піду далі».

Прощаючись із коханою людиною, в першу чергу, визнайте її заслуги. Подякуйте за те, що провела з вами частину свого життя, багато дала. Збережіть в своєму серці все хороше, що було між вами. Подяка обов’язкова складова прощання. Без неї відносини залишаться незавершеними, і ви будете продовжувати шукати заміну того, з ким могли б і далі їх розвивати. Замість того, щоб будувати нові.

Як у дитини формується особистість?

Уявіть, що в дитинстві ви не були сміливі, але переборювали страх. Нехай не з першого разу, але вам підкорялися паркани, колоди та інші перешкоди. Ви не вважали себе слабкими до того самого моменту, поки не перейшли, наприклад, в п’ятий клас. Виявилося, що є лідери і задираки. І ви не можете дати їм відсіч. Батьки порадили «бути розумнішими». А вам так хотілося отримати бойове напуття. Але замість цього ви навчилися брати розумом: під час контрольних та іспитів всі дружать з відмінниками. А якщо зуміти домовитися, то і в проміжках не чіпатимуть (я змогла).

Ви розуміли, як це складно залежати від настрою оточуючих. Але захищати себе так і не навчилися. Зате вам стали цікаві люди впевнені, які можуть за себе постояти. Вам би хотілося рівнятися на них. І спілкуватися з ними. З тих пір ви саме до таких і тягнетеся, а ось вони до вас, схоже, не зовсім.

Інна Коломбет каже, що якщо в певний період життя ми зрадили себе, перестали розвиватися в важливому для нас напрямку, то не дали розкритися попередньо закладеній в нас силі. Вона стає для нас вторинним процесом: не тим, з чим ми себе ототожнюємо, а тим, до чого прагнемо. І воно у відповідь прагне в наше життя у вигляді друзів, знайомих, подій. Ми поспішаємо злитися з цією енергією. Але підходячи до неї, виявляємо, що вище певного рівня не можемо пройти. Нас ніби зачарували «не сідай на пеньок, не їж пиріжок, не лізь зі своєю думкою, не висовуйся, не показуй своїх почуттів, дбай про безпеку, більше ніж про свою гідність і т. д.»

Спробуйте брати на себе відповідальність за свої дії

За порадою психолога, подумки поверніться в травматичну ситуацію, підійміть в собі цю силу, злість, яку відчули у відповідь, обурення поведінкою кривдника. Просто уявіть, як даєте відсіч. Можливо, в цій перестрілці перемагає суперник. Але ви воюєте. І вам є за що поважати себе.

Захопленість сильними і впевненими в собі людьми говорить про бажання залучити цю енергію в своє життя, за умови, що відповідальність залишиться на інших. Її брати на себе ви, схоже, боїтеся. І ось з цього варто почати. За порадою Інни Коломбет, спробуйте приймати на себе відповідальність за свої дії, своє «ні» і «так». «Так, я це зроблю; так, я знаю, що може бути небезпечно; так, я можу постраждати, але переживу і страждання, і всі можливі наслідки». Культивуйте в собі ідею, що ви приймаєте будь-який результат своїх дій. Одне лише це додасть вам сил.

Справжнє кохання може відчувати тільки зріла людина

Справжню любов може відчувати тільки зріла людина (незрілі вступають в симбіотичні зв’язки). А зрілість, як і сила, тісно пов’язана з відповідальністю. Ви не можете бути впевнені в результаті свого вибору. Занадто багато факторів, від вас не залежать. Але як людина зріла приймаєте рішення і говорите: «Я вчиню так і прийму будь-які наслідки своїх дій».

Припустимо, ви заборгували грошей і не можете їх віддати. Ви можете прийти до свого кредитора і сказати: «Знаєш, зараз не виходить повернути тобі гроші, давай подумаємо, як можна вийти з цієї ситуації». Так зробить зріла людина. Незріла буде мріяти про щасливий збіг обставин, виграші, щастя нізвідки. Іншими словами, якщо ви вірите, що залежите від світу, удачі, великих, непідвладних вам процесів, то перебуваєте в стані дитини, а світ ваш батько.

Зрілість це знання того, що ви є результатом своїх дій, свого вибору.

Чоловікові для того, щоб стати повноцінним, потрібна жінка, якій він буде служити і яка буде за ним слідувати. У жінки ініціація відбувається, наприклад, при народженні дитини, відділенні від батьків. Наслідувати за чоловіком вірячи в його силу, це як крок у прірву, але тільки ступивши можна виявити, що там не прірва зовсім, а нова незвідана, страшно цікава територія. Сепарація від батьків досить болісний процес. Але живучи з ними на одній території, складно не бути дитиною. Навіть астролог запитує, з ким ви живете. Якщо окремо від старшого покоління, включаються планети вищого порядку, такі як Нептун, Уран, Плутон.

Часто люди говорять: «Я живу з батьками, тому що для мене це найкращий вихід». Однак в ході розстановки виявляють симбіоз, непройдена сепарація, а часто і бажання пожервовати собою заради щастя батьків. Але варто відчути готовність жити окремо, як з’являється можливість переїхати (наприклад, нова робота).

У нормі енергія йде від старших до молодших

У нормі енергія йде від старших до молодших. Якщо я як мама можу пожертвувати своїм життям заради сина або дочки, це нормально. А якщо відбувається навпаки і діти жертвують собою заради мами з татом, батьки хворіють, стають безпорадними, впадають в дитинство. Гіпертрофоване, невротичне бажання піклуватися вбиває об’єкт уваги. Опікою ви знімаєте відповідальність об’єкта за його життя, а значить, позбавляєте сил.

Однак пам’ятайте про те, що здатність відчувати відповідальність не безмежна. Звалюючи на себе чужу ношу, ви втрачаєте можливості відповідати за своє власне життя. Як в таких питаннях відрізнити своє від чужого? Своя відповідальність вирівнює поставу, дає відчуття власної гідності і сили. Чужа відчувається як тягар на плечах, хомут на шиї, біль у хребті.

Будьте ласкаві, відповідайте тільки за себе

Будьте ласкаві, відповідайте тільки за себе. І якщо хтось хоче піклуватися про вас, краще відмовтеся. Інакше одного разу вам виставлять рахунок. Наприклад, коли ви відхилите прохання благодійника.

Крім того, поставте собі питання: хто відповідальний за ваше народження? Розумом ви розумієте, що мама і тато. Але відчувати можете зворотне. Поверніть мамі її відповідальність (і заслугу) за вашу появу на світ. І починайте накопичувати власну.

Не потрібно розвішувати ярликів

Не потрібно розвішувати ярлики. Однак будуючи стосунки з людиною, усвідомлюйте, хто вона для вас. Але навіть якщо це чоловік, він не зобов’язаний перетворювати ваше життя на казку. І якщо ваш обранець це робить сьогодні, не чекайте, що так само буде і завтра, через місяць або роки спільного життя. У жіночо-чоловічих стосунках потрібно дотримуватися балансу «брати-давати»

Іноді буває, ми спілкуємося з людиною тривалий час. А потім раз, і розуміємо, що не можемо жити без неї. Інна Коломбет пояснює подібну зміну почуттів впізнаванням. Ми перевіряємо один одного в процесі спілкування. Як це відбувається? Звертаємося з проханням або за порадою. По суті запитуємо: «Ти мені тата (або маму) заміниш в цьому?» Замінив (або замінила)… А в цьому? Замінив (а). А в цьому? І в цьому? І коли виявляється, що ця людина здатна бути нам турботливим батьком, всередині клацає: «Так ти і є мій тато / моя мама!» Довів. Полюбила. Тепер ми охоче «йдемо на ручки». І новоявлений «батько» несе нас по життю. Несе-несе. В здоровому варіанті одного разу не витримує і каже: «Досить, набридло, йду!» У нездоровому теж не витримує вмирає. Коли система тисне, вийти з неї можна двома способами: відмовитися там бути або…

Відносини батьків з дитиною

Стосунки «батька» і «дитини» небезпечні й тим, що «дитинка», звикаючи, що за неї все вирішують, геть відмовляється дорослішати. Іноді змушує життя. Наприклад, розлучення. В одній з книг В’ячеслава Гусєва, лікаря-психотерапевта, фахівця в області гуманістичної терапії, є такий приклад. Прийшла вдова, вона втратила чоловіка, який вирішував всі її проблеми. В’ячеслав запропонував їй з’їсти брусок мила. Вона піднесла його до рота. Потім між фахівцем і клієнткою відбувся такий діалог: «Навіщо ви це робите?» «Ну, ви ж сказали» «А ви любите їсти мило?» — «Ні» — «Ви хочете з’їсти мило?» — «Ні» — «Так чому ви не скажете, що я з глузду з’їхав і ви не будете мене слухати?» Тому що вона звикла підкорятися: відповідальність завжди лежала на іншому. «Мені здавалося, ви знаєте, що говорите. Значить, вам це потрібно». «Та хіба важливо, що мені потрібно! Вам не потрібно їсти мило. Ви цього не хочете, тоді навіщо робите?»

Але така дитина слухняна, терпляча і… безпорадна.

Цукерково-букетний період

Коли проходить цукерково-букетний період, бажання бути поруч поступається місцем іншому — бачити світ. Коли я йду від тебе в світ, я змінююся і приходжу до тебе новим, а значить завжди цікавим і ми знову в тісному контакті. Але якщо один з двох ще не пройшов ендорфінову фазу, потреба супутника проводити разом трохи менше часу може викликати ревнощі: «Ти мене розлюбив(ла)». А хтось робить висновок, що почуття згасли. Однак вони просто змінилися. Якщо ви були певний час щасливі разом, то спадаюча пристрасть є приводом перемінити не супутника, а формат стосунків.

Протягом життя ми змінюємось, змінюються і наші потреби

Протягом життя ми змінюємося, змінюються і наші потреби. Час від часу у вашому союзі має обов’язково народжуватися щось нове, творче — дитина, проект, ідея… Часто можна почути: «Ми такі люди, ми так живемо». А якщо подивитися, то, може, ви вже зовсім інші. Втомилися проводити вечори вдома і вам цікаво спробувати щось нове? Серед безлічі варіантів виберіть той, який влаштовує вас обох. Адже якщо ви вже зустрілися, вирішивши будувати спільне життя, його можна перетворити на цікавий творчий процес. Якщо залишити боротьбу за владу і перестати з’ясовувати «правду» то можна навіть спробувати прийняти своє щастя, яке як і життя дається тільки дарма, безкоштовно, ні за що і ніяк інакше!

Інна Коломбет для SENSA

Запишіться на прийом