Позиція Рятівника ніколи не випадкова.
Її формує досвід дитинства, у якому дитині доводилося підлаштовуватися під емоційні потреби дорослих, а не навпаки. Таким чином, дитина мусила пристосуватися, щоб вижити емоційно або фізично.
Що впливало на те щоби ти став РЯТІВНІКОМ:
1. Дитину навантажували відповідальністю, яка була не за віком
Якщо дитина мусила заспокоювати маму, утримувати тата “в нормі” або постійно “не створювати проблем”
Формується патерн:
Я існую, коли корисний. Коли я рятую - мене не покинуть
Так народжується відчуття, що любов треба заробляти.
2. Плутанина ролей: дитина як психолог, партнер або опора
У сім’ях з емоційно нестабільними батьками дитина стає контейнером для переживань.
Її люблять за функцію: слухати, підтримувати, мовчати, заспокоювати
Дорослий Рятівник продовжує ці дії несвідомо - підтримує всіх, окрім себе.
3. Любов не безумовна, а за щось:
Я тебе люблю, коли…
ти допомагаєш/не засмучуєш/ти зручний/ти турботливий
Формується патрен:
Щоб мене любили, треба старатись, рятувати, догоджати.
4. Ігнорування потреб дитини
Коли дитину не чують і не помічають, вона навчається знецінювати власні бажання але добре навчена чути потреби інших.
У дорослому житті це - хронічна турбота про інших, і ніколи про себе.
5. Емоційна непередбачуваність у сім’ї
Завжди не відомо звідки прилетить: зміна настрою; мовчазні образи; вчора ти був молодець, а сьогодні за те саме – сварять
Так дитина вчиться сканувати настрій дорослих і попереджати біду і формує контроль під виглядом турботи – класичний Рятівник
Пізніше виглядає: Я все контролюю, я все рятую, я все беру на себе
6. Відсутність підтримки, коли вона була найбільше потрібна
Коли дитина не була підтримана в складних ситуаціях, вона вчиться не просити. Але натомість - підтримує всіх, щоб ніхто більше не відчув такого ж болю, та і безпечніше тримати фокус на інших.
То чи любили таку дитину?
Можливо, але любов була або нестабільна або умовна, де дитина не могла просто лишатися дитиною.
