Легалізація азартних ігор. Чи чекати збільшення числа українців з ігровою залежністю?

Чим доступніше явище, тим легше впасти в залежність. Але звичайна присутність гри в житті не гарантує, що людина стане залежним ігроманом.

Як легалізація азартних ігор позначиться на людях?

Верховна Рада легалізувала азартні ігри. Це якось позначиться на чисельності людей з ігровою залежністю, чи стане їх більше або, навпаки?

Запишіться на прийом

Не беруся прогнозувати, що легалізація обов’язково спричинить за собою проблематику. По-перше, місця, де можна було пограти, існували і до легалізації. А «заборонений плід солодкий», чим, в тому числі, і привертав когось. З іншого боку, легалізація може вплинути на зростання кількості людей з ігровою залежністю. Наприклад, серед тих, хто зупиняв себе і не грав саме через нелегальність. В принципі, сама по собі гра — це позитивний момент. Більшість з нас користуються іграми, щоб відволіктися від побутових питань, переключитися, отримати задоволення. Ті ж настільні ігри є у багатьох. Коли захоплення грою в нормі, не переходить межу і контролюється людиною — чому ні? Інша справа, якщо гра починає замінювати реальне життя, стаючи пріоритетом.

Коли норма переростає у залежність?

Коли життя людини починає крутитися навколо гри. Зростає і прогресує частота і тривалість часу, присвяченого грі. Людина може жертвувати роботою, спілкуванням з реальними людьми, в тому числі, своїм сексуальним життям. З’являється емоційна сірість, тобто, перестає цікавитися чимось іншим. Без гри стає дратівливою і злою. Простими словами: коли людина відстороняється від реальності і все більше уваги приділяє грі.

Чи можуть інші залежності призвести до ігроманії?

Прочитав, що ті, хто п’ють стають ігроманами приблизно в двадцять разів частіше, ніж ті, хто не п’ють. Чи є взаємозв’язок, насправді?

Часто сама по собі ігроманія передбачає подвійну залежність. Якщо говорити про те, що спільного у алкоголіків, які йдуть грати, і вживаючих алкоголь ігроманів — вони шукають ефекту. А ось тут ми можемо виділити два переживання. Одні прагнуть досягти стимулюючого ефекту, домогтися відсутнього у них переживання. Інші ж намагаються впоратися з психічним напруженням, яке не можуть витримати іншим способом. Ігроманія, як і залежність від психоактивних речовин, передбачає, що людина буде шукати щось, що приносить їй задоволення і заспокоєння.

Також прочитав про дослідження американських вчених, згідно з яким житель будь-якої країни може стати кримінальним злочинцем з ймовірністю всього в 6 %, а ігроманом — майже в 50 %. Чи дійсно так легко піддатися ігроманії?

З приводу відсотковості не скажу. Але, чим доступніше явище, тим легше стати залежним. В епоху інтернету долучитися до гри дуже просто. Немає необхідності навіть кудись виходити і робити щось протизаконне. Зрозуміло, що просто присутність гри в житті не гарантує, що людина стане залежною. За всім стоять свої причини. Людина може переживати певну емоційну незадоволеність і стрес, шукати способи з ними впоратися. Вирішує разочок пограти і виграє, тобто, отримує швидке задоволення, задоволення і, головне, ресурс для життя. Недостатньо зрілу людину швидкий ефект може захопити. Зрозуміло, це відбувається етапами, не в один момент. Наприклад, деякі дорослі люди переживають професійну неспроможність, відчуваючи незадоволеність. Якщо це триває довго, у людини можуть опускатися руки, вона почне шукати швидкі способи отримати полегшення.

Хто більш схильний до залежності від азартних ігор, підлітки чи дорослі?

Уточніть про незрілість. До залежності більше схильні молоді люди або ви не вік мали на увазі?

Я говорив про емоційну незрілість. Це може бути будь-який біологічний вік. Знову-таки, буває по-різному. Емоційно зрілі люди також можуть переживати важкі потрясіння. Але малоймовірно, що вони будуть намагатися вирішити свої питання такими способами.

Все-таки, з ким частіше маєте справу, з підлітками, дорослими?

Підлітків більше, звичайно. У мене є багато припущень, чому так. Знаєте, у підлітків іноді більше мотивів зайнятися своїм життям і психічними питаннями. Вони ще в змозі побачити проблему з боку. Не всі люди в дорослому віці готові визнати свої проблеми. Їх хвилює, що скажуть оточуючі. Тому, через це, можуть з’являтися нові тривоги — страх втратити свій спосіб життя, бізнес, ім’я. Плюс, проблема може посилюватися залежністю від психоактивних речовин, фізіологічними проблемами. І ось, людина вже не в змозі зрозуміти і визнати свою проблему, не завжди вже може звернутися за допомогою.

Раніше ви говорили про причини залежності. Спадковість може впливати? Наприклад, якщо у батьків були проблеми з азартними іграми.

Всі ми розвиваємося в навколишній культурі. Якщо говорити про мікросоціум в сім’ї, то дитина буде повторювати батьків. Така поведінка буде для неї нормальною. Вона може навіть не звертати увагу, що ігри стали заміною звичайного соціального життя. Це може бути звичайною частиною її життя і людина навіть не розумітиме, що буває інакше.

Як лікується ігроманія – терапія, медикаменти?

Всі випадки індивідуальні, але завжди краще комплексний підхід. Якщо навіть є необхідність в медикаментозному лікуванні, терапія важлива в будь-якому випадку. Все одно ми працюємо над тим, щоб змінювати спосіб мислення людини, розвивати її емоційну сферу. Щоб людина могла дозволити собі переживати якісь хворобливі емоції, не руйнуючи своє життя і життя оточуючих.

Перед нашою розмовою я відвідала форум лудоманів. Мене привабила поширена думка, яку можна сформулювати так: «Я можу виграти, тому граю. Якби завжди програвав, не грав». Що б ви сказали людям, які дотримуються цього принципу?

Складно говорити про шкоду людині, яка не бачить проблему. Я не зовсім вірю, що в такому стані людина готова чути. Тому іноді доводиться чекати. Людині, що переживає «рожевий період», коли все добре і відчуття знаходження «на гребені хвилі» не покидає, мені нема чого запропонувати. Адже я стану для нього ворогом, який хоче відібрати позицію «господаря життя». Однак іноді допомагає зіткнення з реальністю. Наприклад, запитати у людини, скільки грошей за місяць він витратив і виграв. Правда стає прозрінням і шоком. Вона розуміє, що жила у фантазії. Також можна оцінити взаємини людини з іншими людьми, вона могла почати віддалятися, впадати в самотність. Тобто, звернути увагу на цінності, які були у неї раніше. Іноді важливий момент — звернути увагу людини на те, які інтереси залишилися у неї, крім гри. Показати, що її життя крутиться навколо гри. І, виходить, це не гра підвладна їй, а вона залежна від гри.

Що може бути профілактикою ігрової залежності?

В інтернеті знайшов рекомендовану ігроманам техніку контролю залежності. Пропонується перед входом в казино перевіряти готівкові кошти і грати саме на цю суму. Чи допоможе?

Історія про те ж, що алкоголік буде собі говорити: «Більше склянки пити не буду». Це продовження вживання. Плюс, якщо ми говоримо про залежності, то маємо на увазі відсутність контролю і безсилля. І питання тільки в тому, коли людина в черговий раз піде грати і яку суму понесе. «Я контролюю свою гру», — самообман для залежної людини. Адже, при цьому, не звертає увагу, що знову починає гру і несе гроші. Звичайно, бувають вимушені обставини, які змушують людей грати. Але якщо з’являється певна частота, то вже говоримо про проблему.

Чи може такий підхід пограти на конкретну суму і не більше — бути профілактикою залежності?

Для когось може. Але я до цього ставлюся скептично. Граючи, людина все одно чекає певного ейфорійного стану перемоги і виграшу. Цим вона провокує подальший розвиток механізму — відчуття напруги і полегшення. Як зрозумілий аналог візьмемо бодібілдерів: які м’язи вони качають, такі м’язи і накачуються. У грі все те ж саме. Людина прагне до певних переживань і все для цього робить, розвиваючи і посилюючи механізми. Виграючи, отримує для себе підтвердження: «У мене виходить». І знову несе ставити на кін свої гроші. Якщо постійно їсти, ви не відчуєте потребу в їжі. Ви будете ситі весь час — проблеми немає. Тут аналогічно. Щоб людина могла подивитися з боку на своє життя і побачити проблему, її потрібно прибрати з ігрового середовища.

Людині потрібно вчитися отримувати задоволення від життя і реалізовуватися, не руйнуючи себе. Це складно, тому важливою є участь і підтримка близьких людей. Також важливо займатися психологічною роботою з проблематикою залежності. Якщо у людина не буде критики до своєї тяги, то проблема не зникне. Це буде просто стриманість. Звичайно, це питання індивідуальне. Кому що підійде. Але, в цілому, людині важливо повертати втрачене — сфери життя і емоційну близькість з іншими людьми.

Денис Станжур для unian.net

Запишіться на прийом