067 508-88-22 067 508-88-22
044 358-88-90
з 11:00 до 21:00 в будні дні Зворотний дзвінок
для управління записом і фінансами

Дитяча агресія: причина може бути неочевидною

Автор: Олена Воротнікова 11 січня 2019 року
Час читання: 5–10 хв
Рейтинг:

У практиці, часті випадки, що якими б сприятливими умовами для росту і розвитку батьки не оточували дитину, не завжди це єдине, що може впливати на розвиваючийся і, тому, вразливий психічний апарат дитини.

Хлопчик, 8 років. Батьки в подиві, основний запит при зверненні — місяць тому їхня дитина змінилася до невпізнання: агресивна поведінка в школі, свариться з однокласниками, залякує їх, провокує бійки. Останній тиждень — нічний енурез. Батьки спантеличені і засмучені. Вдома особливих змін в поведінці хлопчика немає. Він веде себе тихо, може довго грати в своїй кімнаті один, але просить не закривати двері і залишати нічник включеним, коли засинає. У темний час доби, перебирається в кімнату, де є хтось із дорослих. Дитина свою поведінку прокоментувати не може. Вдома, після чергової скарги зі школи, обіцяє «вести себе добре».

Гострих ситуацій в сім’ї немає, батьки дружні між собою.

Перед діагностикою, хлопчик сидить тихо і виглядає скоріше, сумним і відсторонено-наляканим. Характеристика «агресора і провокатора смути в класі» останнє, що зараз може бути застосовано до дитини. Його не цікавить навколишнє оточення.

Є проста формула, щодо дитячої поведінки. Як дитина поводиться, так вона себе і відчуває. Що дитина організовує в контакті з іншими, то вона і переживає. Поведінка дитини нестерпна? Можливо щось нестерпне відчуває дитина. Або дитина надто слухняна і зручна? Що викликає потребу затаїтися і утримувати природну цікавість, яка повинна прориватися назовні зі здорової дитячої психіки?

Щоб якесь складне почуття «не застрягло» (поведінкові реакції: агресія, обман, істерики, крадіжки, неможливість побудувати стосунки і т. д.) в людині і це не переросло в симптом (енурез, порушення сну і харчування, болі в животі, мігрені і т. д.) людина повинна мати достатній рівень рефлексії. Ми не володіємо цим умінням від народження, як вбудованою функцією. Ми навчаємося їй в процесі дорослішання, в комунікації з тими, хто про нас піклується, а пізніше, з тими, хто нас оточує. Тому в дитинстві, нашим рефлексивним апаратом ставали психіка батьків та інших дорослих поруч.

Повернемося до хлопчика. Як показала діагностика, дитина була дуже налякана і стурбована. І вся складність полягала в тому, що страх не мав назви. Він не боявся вовка або злісного монстра з комп’ютерної гри. Ні. Страх мав несвідому природу, і актуалізувався на тлі недавньої події, якій батьки не надали особливого значення. У сусідів померла собака. Собака, з якою хлопчик був знайомий з народження і був їй відданий.

Смерть — це та подія, яка зіштовхує людину з дуже сильними почуттями. Страх, жах, гнів, лють, обмеженість в своїх можливостях, безсилля. У теорії, страх смерті, діти проживають у віці 5-ти років. Як своєї, так і іншого. Це один з етапів розвитку психіки. Наприклад, діти можуть плакати і просити не вмирати маму і можуть фантазувати про те, що якщо вони перестануть рости, то мама ніколи не постаріє і не помре. Зазвичай, спокійна позиція батьків, промовляння і гра, в різних варіантах, запорука того, щоб дитина не застрягла в переживанні.

Дитина, яку привели на консультацію, не змогла впоратися з тривогою і напругою, які гиперболізувались на тлі всіх тих інтенсивних почуттів у зв’язку з втратою собаки.

Її біль виявлялася в інтенсивних поведінкових афектах в школі і симптомі — енурезі, який давав можливість скинути напругу перевантаженої психіки вночі.

Після нетривалого курсу психоаналітичної ігрової психотерапії симптом пішов, а агресія вбудувалася в норму розвитку в рамках конкурентної і допустимої в колективі однокласників.

Ваша оцінка:

Дивіться також