Втрата близької людини – це завжди велика трагедія і біль для тих, хто втратив. І тут першочерговим має бути власне усвідомлення та прийняття цього факту дорослим. Якщо ми кажемо про втрату батька (чоловіка), тоді в дитини в рамках батьківської пари залишається тільки мама і логічно, що це вона має поговорити про це з дитиною. Але не завжди жінки, які народжують та виховують дітей в умовах війни, мають достатньо ресурсу для того, щоб мати можливість витримати таку «звістку» і зберігати звʼязок з іншими людьми , зі світом загалом і в особливості із дитиною. Тому на поміч можуть приходити бабусі, дідусі, дяді, тьоті, хрещені і т.д. Але вкрай важливо, що сказати про це має саме та людина, яка має дуже тісний та глибокий звʼязок із дитиною. Кому дитина довіряє та любить.
Довербальний період – вагітність та період до 1,5 - 2-х років
В цей період особливо важливий звʼязок із мамою і фактично мама із дитиною утворює «свою мову». В цей період мама може обережно із максимальною чутливістю до свого стану і стосунку із дитиною розказати про це, але в такій формі, в якій вона зазвичай спілкується із дитиною, коли розповідає їй щось про світ та те, що відбувається навколо. Іноді, може здаватися, що так як дитина ще не говорить, а особливо якщо вона фактично не народилася, а є тільки всередині матері, то це не логічно, або в цьому немає сенсу, або вона не зрозуміє. Але це не так. Наша психіка працює у різних плоскостях і буквальне говоріння це лише один із варіант, як ми можемо переносити інформацію до інших.
Дошкільний період 2-7 роки
В цьому періоді психіка дитини вже трохи більш стабільна і більш відокремлена від матері, ніж в попередньому періоді. Тому тут може бути більш чітка інформація. Простими словами повідомити про те, що сталося. Але без подробиць. Звичайно, якщо дитина не буде розпитувати Вас сама. І, звичайно, має бути емоційна доступність того, хто розповідає, або інших дорослих близьких, які готові поговорити або послухати дитину.
Молодший шкільний вік 7-13 років
Тут в більшості так само як і в попередньому.
Середній 13 – 15 та старший 15 – 18 шкільний вік
В цьому періоді це можуть бути значно глибші розмови і, звичайно, можна більш детальніше говорити про це. Адже в цей період в житті підлітків постають екзистенційні питання про власне існування, сенс життя, смертність і т.д. Також це може викликати різні реакції, особливо закритість і скутість. Підлітки можуть агресувати, закриватися в кімнаті та уникати стосунків з іншими , навіть почати пити, палити і т.д. І в цей період дуже важливо, щоб мама або хтось із близьких дорослих не карали дитину. А пробували говорити про те, що відбувається. І бути емоційно доступними.
Але мама, як і інші дорослі в житті дитини, звичайна жива людина, і може не мати ресурсу, щоб достатньо допомогти дитині і собі пройти цей період. І в цьому місці на допомогу може прийти психотерапія.
Також на допомогу близьким дитини і самій дитині, яка втратила тата, може прийти наступна література:
1.Галина Кирпа. "Мій тато став зіркою"
2.Світлана Ройз "Таємниці життя та смерті"
3. Марʼяна Нечай "Що таке смерть? Не страшна книжка"
4. Анджела Нанетті "Мій дідусь був черешнею"
5. Ейтан Борітцер. "Що таке Смерть?"
Довербальний період – вагітність та період до 1,5 - 2-х років
В цей період особливо важливий звʼязок із мамою і фактично мама із дитиною утворює «свою мову». В цей період мама може обережно із максимальною чутливістю до свого стану і стосунку із дитиною розказати про це, але в такій формі, в якій вона зазвичай спілкується із дитиною, коли розповідає їй щось про світ та те, що відбувається навколо. Іноді, може здаватися, що так як дитина ще не говорить, а особливо якщо вона фактично не народилася, а є тільки всередині матері, то це не логічно, або в цьому немає сенсу, або вона не зрозуміє. Але це не так. Наша психіка працює у різних плоскостях і буквальне говоріння це лише один із варіант, як ми можемо переносити інформацію до інших.
Дошкільний період 2-7 роки
В цьому періоді психіка дитини вже трохи більш стабільна і більш відокремлена від матері, ніж в попередньому періоді. Тому тут може бути більш чітка інформація. Простими словами повідомити про те, що сталося. Але без подробиць. Звичайно, якщо дитина не буде розпитувати Вас сама. І, звичайно, має бути емоційна доступність того, хто розповідає, або інших дорослих близьких, які готові поговорити або послухати дитину.
Молодший шкільний вік 7-13 років
Тут в більшості так само як і в попередньому.
Середній 13 – 15 та старший 15 – 18 шкільний вік
В цьому періоді це можуть бути значно глибші розмови і, звичайно, можна більш детальніше говорити про це. Адже в цей період в житті підлітків постають екзистенційні питання про власне існування, сенс життя, смертність і т.д. Також це може викликати різні реакції, особливо закритість і скутість. Підлітки можуть агресувати, закриватися в кімнаті та уникати стосунків з іншими , навіть почати пити, палити і т.д. І в цей період дуже важливо, щоб мама або хтось із близьких дорослих не карали дитину. А пробували говорити про те, що відбувається. І бути емоційно доступними.
Але мама, як і інші дорослі в житті дитини, звичайна жива людина, і може не мати ресурсу, щоб достатньо допомогти дитині і собі пройти цей період. І в цьому місці на допомогу може прийти психотерапія.
Також на допомогу близьким дитини і самій дитині, яка втратила тата, може прийти наступна література:
1.Галина Кирпа. "Мій тато став зіркою"
2.Світлана Ройз "Таємниці життя та смерті"
3. Марʼяна Нечай "Що таке смерть? Не страшна книжка"
4. Анджела Нанетті "Мій дідусь був черешнею"
5. Ейтан Борітцер. "Що таке Смерть?"
