Синдром або невроз відкладеного життя отримав свою назву завдяки тому, що людина, якій він притаманний, переважно живе у власних мріях та очікуванні щасливого майбутнього, аніж у реальності тут і зараз. Таке бачення схоже на філософію давніх єгиптян, які усе життя готувалися до існування у прекрасному загробному світі після смерті.
Тобто люди з СВЖ відкладають рішення та справи до «найкращих часів», коли щось повинно статися:
«Ось схудну і знайду собі чоловіка»
«Отримаю ще один диплом і почну працювати»
«Ось виросте моя дитина і тоді я зможу пожити для себе»
Цей розлад не схожий на просту лінь, де просто відсутня мотивація щось робити. У людей з СВЖ зазвичай спостерігається такі риси:
-
невпевненість у собі та власному успіху;
-
страх невдачі й переконаність в тому, що усі досягнення випадкові й залежать від зовнішніх факторів;
-
перфекціонізм;
-
страх майбутнього — людина настільки боїться планувати своє життя, розиток, сім’ю, що постійно шукає виправдовування своїй пасивності у зовнішніх подіях (екологія, війна, економічна криза тощо);
-
фіксація на надцінній ідеї — наприклад, ідея про те, що схуднення й ідеальна фігура допоможе стати щасливою;
-
синдром самозванця — якщо новоспечені спеціалісти бояться починати працювати й постійно збирають різноманітні сертифікати та дипломи з різних тренінгів.
Що робити з СВЖ?
-
визнати, що існує така проблема — найважчий, але найважливіший крок, з якого починаються зміни;
-
проаналізувати що не влаштовує у власному житті й уявити що саме хотілося б змінити, скласти список;
-
далі спробувати розбити бажані зміни на маленькі цілі, які реально швидко досягти, необхідно дати собі можливість отримати позитивний досвід успіху, переконатися, що він залежить від нас;
-
хвалити та підбадьорювати себе за успіхи, адже тоді наш мозок стимулюватиме вироблення ендорфінів — гормонів радості, що сприятиме закріпленню нового стилю поведінки;
-
вчитися не відкладати на потім, насолоджуватись моментами (купувати одяг на свою реальну фігуру, займатися спортом сьогодні, а не з понеділка, їхати у подорож мрії цьогоріч, користуватися чимось зараз, а не колись потім). У життя немає чернетки.
На останок хочеться сказати кілька слів про СВЖ у воєнний час. Багато з нас зараз знаходяться у стані очікування перемоги та, нібито, відкладють радощі на потім. Безумовно, зовсім відмовлятися від таких планів не слід, але варто спробувати створити внутрішній намір — зберегти своє психічне та фізичне здоров’я до цієї щасливої миті. Це можливо лише якщо ми дозволимо собі радіти дрібничкам — сонячному дню, запашній каві, розмові або зустрічі з близькою людиною, обіймам дитини… Саме приємні речі підтримують нас у складний час. Цінуйте кожен день життя, бо час — це невідновлюваний ресурс!
